Salme 141
1 En Salme af David. HERRE, jeg raaber til dig, il mig til Hjælp, hør min Røst, naar jeg raaber til dig;
Псалом Давидів.
2 som Røgoffer gælde for dig min Bøn, mine løftede Hænder som Aftenoffer!
Нехай ста́не молитва моя як кади́ло перед лицем Твоїм, підно́шення рук моїх — як жертва вечі́рня!
3 HERRE, sæt Vagt ved min Mund, vogt mine Læbers Dør!
Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!
4 Bøj ikke mit Hjerte til ondt, til at gøre gudløs Gerning sammen med Udaadsmænd; deres lækre Mad vil jeg ikke smage.
Не дай нахиля́тися серцю моєму до речі лихо́ї, — щоб учи́нки робити безбо́жністю, із людьми, шо чинять пере́ступ, і щоб не ласува́вся я їхніми присма́ками!
5 Slaar en retfærdig mig, saa er det Kærlighed; revser han mig, er det Olie for Hovedet, ej skal mit Hoved vise det fra sig, end sætter jeg min Bøn imod deres Ondskab.
Як праведний вра́зить мене, — то це милість, а доко́рить мені, — це оли́ва на го́лову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.
6 Ned ad Klippens Skrænter skal Dommerne hos dem styrtes, og de skal høre, at mine Ord er liflige.
Їхні су́дді по скелі розки́дані, та слова́ мої вчують, бо приємні вони.
Як дро́ва руба́ють й розко́люють їх на землі, так розки́дані наші кістки́ над отво́ром шео́лу. (Sheol h7585)
8 Dog, mine Øjne er rettet paa dig, o HERRE, Herre, paa dig forlader jeg mig, giv ikke mit Liv til Pris!
Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе наді́юсь — не зруйно́вуй мого життя!
9 Vogt mig for Fælden, de stiller for mig, og Udaadsmændenes Snarer;
Бережи Ти від па́стки мене, що на мене поставили, та від тене́т переступників!
10 lad de gudløse falde i egne Garn, medens jeg gaar uskadt videre.
Хай безбожні попа́дають ра́зом до сі́тки своєї, а я промину́!
