Salme 141
1 En Salme af David. HERRE, jeg raaber til dig, il mig til Hjælp, hør min Røst, naar jeg raaber til dig;
Псалом Давидів. Господи, до Тебе кличу, поспіши до мене! Прислухайся до голосу мого, коли я кличу до Тебе.
2 som Røgoffer gælde for dig min Bøn, mine løftede Hænder som Aftenoffer!
Нехай молитва моя постане як кадіння приємне перед обличчям Твоїм і піднесені долоні мої – як жертвоприношення вечірнє.
3 HERRE, sæt Vagt ved min Mund, vogt mine Læbers Dør!
Господи, постав варту біля моїх вуст, стережи двері моїх губ.
4 Bøj ikke mit Hjerte til ondt, til at gøre gudløs Gerning sammen med Udaadsmænd; deres lækre Mad vil jeg ikke smage.
Не дай серцю моєму ухилитися в бік зла, щоб чинити нечестиво разом із беззаконними людьми, що коять гріх; і нехай не скуштую я їхніх насолод.
5 Slaar en retfærdig mig, saa er det Kærlighed; revser han mig, er det Olie for Hovedet, ej skal mit Hoved vise det fra sig, end sætter jeg min Bøn imod deres Ondskab.
Нехай картає мене праведник – це милість; нехай докоряє мені – це [приємно], як олія на голову: не відмовиться голова моя від неї. Та все ще молюся я проти злодійства нечестивих:
6 Ned ad Klippens Skrænter skal Dommerne hos dem styrtes, og de skal høre, at mine Ord er liflige.
Нехай би скинуті були судді їхні з країв скелі, і, може, тоді почули б слова мої, що вони лагідні.
Як орють землю й розбивають грудки на ній, так розкидані кості наші біля пащі царства смерті. (Sheol h7585)
8 Dog, mine Øjne er rettet paa dig, o HERRE, Herre, paa dig forlader jeg mig, giv ikke mit Liv til Pris!
Але до Тебе, Господи, Владико, [звернені] мої очі; у Тобі я притулок знайшов, не покинь напризволяще душі моєї.
9 Vogt mig for Fælden, de stiller for mig, og Udaadsmændenes Snarer;
Убережи мене від тенет, що розкинуті для мене, і від сітей беззаконників.
10 lad de gudløse falde i egne Garn, medens jeg gaar uskadt videre.
Нехай впадуть нечестиві у свої ж пастки, поки я мину [їх безпечно].
