Salme 139
1 Til Sangmesteren. Af David. En Salme. HERRE, du ransager mig og kender mig!
Керівнику хору. Псалом Давидів. Господи, Ти дослідив мене й знаєш.
2 Du ved, naar jeg sidder, og naar jeg staar op, du fatter min Tanke i Frastand,
Сідаю я чи встаю – Ти знаєш; Ти розумієш думки мої здалека.
3 du har Rede paa, hvor jeg gaar eller ligger, og alle mine Veje kender du grant.
Ти спостерігаєш за мандрівкою моєю й відпочинком, і всі шляхи мої Тобі досконало відомі.
4 Thi før Ordet er til paa min Tunge, se, da ved du det, HERRE, til fulde.
Ще немає слова на язиці у мене, а Ти, Господи, уже знаєш його досконало.
5 Bagfra og forfra omslutter du mig, du lægger din Haand paa mig.
Ти оточив мене ззаду й спереду і поклав долоню Свою на мене.
6 At fatte det er mig for underfuldt, for højt, jeg evner det ikke!
Дивне для мене знання [Твоє], піднесене, не можу його осягнути.
7 Hvorhen skal jeg gaa for din Aand, og hvor skal jeg fly for dit Aasyn?
Куди піти я можу від Духа Твого? Куди втечу від обличчя Твого?
Якщо зійду на небеса – Ти там; чи в царстві смерті влаштую собі ложе – і там Ти! (Sheol h7585)
9 tager jeg Morgenrødens Vinger, fæster jeg Bo, hvor Havet ender,
Чи піднесусь на крилах досвітньої зорі, чи поселюся на краю моря –
10 da vil din Haand ogsaa lede mig der, din højre holde mig fast!
навіть там рука Твоя поведе мене, триматиме мене правиця Твоя.
11 Og siger jeg: »Mørket skal skjule mig, Lyset blive Nat omkring mig!«
А якщо скажу: «Напевно, темрява сховає мене і ніччю стане світло навколо мене»,
12 saa er Mørket ej mørkt for dig, og Natten er klar som Dagen, Mørket er som Lyset.
то навіть темрява не буде темною для Тебе, і ніч буде сяяти, немов день: темрява як світло [для Тебе].
13 Thi du har dannet mine Nyrer, vævet mig i Moders Liv.
Адже Ти створив нутрощі мої, зіткав мене в утробі моєї матері.
14 Jeg vil takke dig, fordi jeg er underfuldt skabt; underfulde er dine Gerninger, det kender min Sjæl til fulde.
Буду славити Тебе за те, що дивовижно й чудово створений я. Дивні діяння Твої, і душа моя добре це знає!
15 Mine Ben var ikke skjult for dig, da jeg blev skabt i Løndom, virket i Jordens Dyb;
Не були приховані від Тебе мої кості, коли я був створений у таємниці, витканий у глибинах землі.
16 som Foster saa dine Øjne mig, i din Bog var de alle skrevet, Dagene var bestemt, før en eneste af dem var kommet.
Твої очі бачили мій зародок, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли жодного з них ще не було.
17 Hvor kostelige er dine Tanker mig, Gud, hvor stor er dog deres Sum!
Які ж дорогі для мене думки Твої, Боже! Яка ж величезна кількість їх!
18 Tæller jeg dem, er de flere end Sandet, jeg vaagner — og end er jeg hos dig.
Почну лічити їх – вони численніші, ніж пісок. Коли прокидаюся, я все ще з Тобою.
19 Vilde du dog dræbe de gudløse, Gud, maatte Blodets Mænd vige fra mig,
О Боже, якби Ти знищив нечестивого! Віддаліться від мене, кровожерні!
20 de, som taler om dig paa Skrømt og sværger falsk ved dit Navn.
Вони говорять про Тебе з лукавством, супротивники Твої підносяться марно.
21 Jeg hader jo dem, der hader dig, HERRE, og væmmes ved dem, der staar dig imod;
Як же не зненавидіти мені тих, хто ненавидить Тебе, Господи? Як не обридитися мені тими, хто повстає проти Тебе?
22 med fuldt Had hader jeg dem, de er ogsaa mine Fjender.
Ненавиджу їх повною ненавистю, вони стали мені ворогами.
23 Ransag mig, Gud, og kend mit Hjerte, prøv mig og kend mine Tanker!
Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце; випробуй мене і пізнай тривожні думки мої.
24 Se, om jeg er paa Smertens Vej, og led mig paa Evigheds Vej!
І подивися, чи не на хибній я дорозі, і поведи мене шляхом вічності.
