Salme 137

1 Ved Babels Floder, der sad vi og græd, naar Zion randt os i Hu.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 Vi hængte vore Harper i Landets Pile.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Thi de, der havde bortført os, bad os synge, vore Bødler bad os være glade: »Syng os af Zions Sange!«

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Hvor kan vi synge HERRENS Sange paa fremmed Grund?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Jerusalem, glemmer jeg dig, da visne min højre!

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Min Tunge hænge ved Ganen, om ikke jeg ihukommer dig, om ikke jeg sætter Jerusalem over min højeste Glæde!

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 HERRE, ihukom Edoms Sønner for Jerusalems Dag, at de raabte: »Nedbryd, nedbryd lige til Grunden!«

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Du Babels Datter, du Ødelægger! Salig den, der gengælder dig, hvad du gjorde imod os!

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Salig den, der griber dine spæde og knuser dem mod Klippen!

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!