Salme 129

1 Sang til Festrejserne.

Пісня проча́н.

2 De trængte mig haardt fra min Ungdom — saa sige Israel — de trængte mig haardt fra min Ungdom, men kued mig ikke.

Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!

3 Plovmænd pløjed min Ryg, trak lange Furer;

Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

4 retfærdig er HERREN, han overskar de gudløses Reb.

та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

5 Alle, som hader Zion, skal vige med Skam,

Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!

6 blive som Græs paa Tage, der visner, førend det skyder Straa,

Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

7 og ikke fylder Høstkarlens Haand og Opbinderens Favn;

що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,

8 Folk, som gaar forbi, siger ikke: »HERRENS Velsignelse over eder! Vi velsigner eder i HERRENS Navn!«

і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“