< Salme 129 >

1 Sang til Festrejserne.
Пісня сходження. Досить пригнічували мене ще з юності, – нехай скаже Ізраїль, –
2 De trængte mig haardt fra min Ungdom — saa sige Israel — de trængte mig haardt fra min Ungdom, men kued mig ikke.
досить пригнічували мене ще з юності, та не здолали мене!
3 Plovmænd pløjed min Ryg, trak lange Furer;
На спині моїй орали орачі, протягнули свої довгі борозни.
4 retfærdig er HERREN, han overskar de gudløses Reb.
Господь праведний: Він розсік пута нечестивців.
5 Alle, som hader Zion, skal vige med Skam,
Нехай осоромляться й назад відсахнуться всі, хто ненавидить Сіон.
6 blive som Græs paa Tage, der visner, førend det skyder Straa,
Нехай стануть вони, як трава на даху, що засихає, перш ніж виросте,
7 og ikke fylder Høstkarlens Haand og Opbinderens Favn;
якою жнець не наповнить долоні своєї, і той, хто снопи в’яже, не візьме її оберемком.
8 Folk, som gaar forbi, siger ikke: »HERRENS Velsignelse over eder! Vi velsigner eder i HERRENS Navn!«
І не скажуть перехожі: «Благословення Господнього вам! Благословляємо вас іменем Господа!»

< Salme 129 >