Salme 12

1 Til Sangmesteren. Efter den ottende. En Salme af David.

Для дириґента хору. На окта́ву. Псалом Давидів. Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж лю́дських синів позника́ли вже вірні!

2 HERRE, hjælp, thi de fromme er borte, svundet er Troskab blandt Menneskens Børn;

Марно́ту говорять один до одно́го, їхні уста обле́сні, і серцем подвійним говорять.

3 de taler Løgn, den ene til den anden, med svigefulde Læber og tvedelt Hjerte.

Нехай підітне́ Господь уста обле́сливі та язика чванькува́того

4 Hver svigefuld Læbe udrydde HERREN, den Tunge, der taler store Ord,

тим, хто говорить: „Своїм язиком будем си́льні, наші уста при нас, — хто ж буде нам пан?“

5 dem, som siger: »Vor Tunge gør os stærke, vore Læber er med os, hvo er vor Herre?«

Через утиск убогих, ради сто́гону бідних тепер Я повстану, — говорить Господь, — поставлю в безпе́ці того, на ко́го розтя́гують сітку!

6 »For armes Nød og fattiges Suk vil jeg nu staa op«, siger HERREN, »jeg frelser den, som man blæser ad.«

Господні слова — слова чисті, як срі́бло, очищене в глинянім го́рні, сім раз перето́плене!

7 HERRENS Ord er rene Ord, det pure, syvfold lutrede Sølv.

Ти, Господи, їх пильнува́тимеш, і будеш навіки нас стерегти́ перед родом оцим!

8 HERRE, du vogter os, værner os evigt mod denne Slægt. De gudløse færdes frit overalt, naar Skarn ophøjes blandt Menneskens Børn.

Безбожні кружля́ють навко́ло, бо нікче́мність між лю́дських синів підійма́ється.