Salme 109
1 Til Sangmesteren. Af David. En Salme. Du min Lovsangs Gud, vær ej tavs!
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Thi en gudløs, svigefuld Mund har de aabnet imod mig, taler mig til med Løgntunge,
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 med hadske Ord omringer de mig og strider imod mig uden Grund;
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 til Løn for min Kærlighed er de mig fjendske, skønt jeg er idel Bøn;
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 de gør mig ondt for godt, gengælder min Kærlighed med Had.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Straf ham for hans Gudløshed, lad en Anklager staa ved hans højre,
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 lad ham gaa dømt fra Retten, hans Bøn blive regnet for Synd;
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 hans Livsdage blive kun faa, hans Embede tage en anden;
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 hans Børn blive faderløse, hans Hustru vorde Enke;
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 hans Børn flakke om og tigge, drives bort fra et øde Hjem;
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Aagerkarlen rage efter alt, hvad han har, og fremmede rane hans Gods;
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 ingen være langmodig imod ham, ingen ynke hans faderløse;
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 hans Afkom gaa til Grunde, hans Navn slettes ud i næste Slægt;
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 lad hans Fædres Skyld ihukommes hos HERREN, lad ikke hans Moders Synd slettes ud,
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 altid være de HERREN for Øje; hans Minde vorde udryddet af Jorden,
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 fordi det ej faldt ham ind at vise sig god, men han forfulgte den arme og fattige og den, hvis Hjerte var knust til Døde;
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 han elsked Forbandelse, saa lad den naa ham; Velsignelse ynded han ikke, den blive ham fjern!
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Han tage Forbandelse paa som en Klædning, den komme som Vand i hans Bug, som Olie ind i hans Ben;
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 den blive en Dragt, han tager paa, et Bælte, han altid bærer!
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Det være mine Modstanderes Løn fra HERREN, dem, der taler ondt mod min Sjæl.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 Men du, o HERRE, min Herre, gør med mig efter din Godhed og Naade, frels mig for dit Navns Skyld!
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Thi jeg er arm og fattig, mit Hjerte vaander sig i mig;
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 som Skyggen, der hælder, svinder jeg bort, som Græshopper rystes jeg ud;
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 af Faste vakler mine Knæ, mit Kød skrumper ind uden Salve;
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 til Spot for dem er jeg blevet, de ryster paa Hovedet, naar de ser mig.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Hjælp mig, HERRE min Gud, frels mig efter din Miskundhed,
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 saa de sander, det var din Haand, dig, HERRE, som gjorde det!
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Lad dem forbande, du vil velsigne, mine Uvenner vorde til Skamme, din Tjener glæde sig;
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 lad mine Fjender klædes i Skændsel, iføres Skam som en Kappe!
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Med min Mund vil jeg højlig takke HERREN, prise ham midt i Mængden;
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 thi han staar ved den fattiges højre at fri ham fra dem, der dømmer hans Sjæl.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
