Salme 107
1 Halleluja! Lov HERREN, thi han er god, thi hans Miskundhed varer evindelig!
„Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
2 Saa skal HERRENS genløste sige, de, han løste af Fjendens Haand
хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
3 og samlede ind fra Landene, fra Øst og Vest, fra Nord og fra Havet.
і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
4 I den øde Ørk for de vild, fandt ikke Vej til beboet By,
Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
5 de led baade Sult og Tørst, deres Sjæl var ved at vansmægte;
голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
6 men de raabte til HERREN i Nøden, han frelste dem af deres Trængsler
І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
7 og førte dem ad rette Vej, saa de kom til beboet By.
І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
8 Lad dem takke HERREN for hans Miskundhed, for hans Underværker mod Menneskens Børn.
Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
9 Thi han mætted den vansmægtende Sjæl og fyldte den sultne med godt.
бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
10 De sad i Mulm og Mørke, bundne i Pine og Jern,
Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
11 fordi de havde staaet Guds Ord imod og ringeagtet den Højestes Raad.
бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
12 Deres Hjerte var knuget af Kummer, de faldt, der var ingen, som hjalp;
Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
13 men de raabte til HERREN i Nøden, han frelste dem af deres Trængsler,
і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
14 førte dem ud af Mørket og Mulmet og sønderrev deres Baand.
І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
15 Lad dem takke HERREN for hans Miskundhed, for hans Underværker mod Menneskens Børn.
Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
16 Thi han sprængte Døre af Kobber og sønderslog Slaaer af Jern.
бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
17 De sygnede hen for Synd og led for Brødes Skyld,
Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
18 de væmmedes ved al Slags Mad, de kom Dødens Porte nær;
Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
19 men de raabte til HERREN i Nøden, han frelste dem af deres Trængsler,
і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
20 sendte sit Ord og lægede dem og frelste deres Liv fra Graven.
Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
21 Lad dem takke HERREN for hans Miskundhed, for hans Underværker mod Menneskens Børn
Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
22 og ofre Lovprisningsofre og med Jubel forkynde hans Gerninger.
і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
23 De for ud paa Havet i Skibe, drev Handel paa vældige Vande,
Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
24 blev Vidne til HERRENS Gerninger, hans Underværker i Dybet;
вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
25 han bød, og et Stormvejr rejste sig, Bølgerne taarnedes op;
Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
26 mod Himlen steg de, i Dybet sank de, i Ulykken svandt deres Mod;
до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
27 de tumled og raved som drukne, borte var al deres Visdom;
Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
28 men de raabte til HERREN i Nøden, han frelste dem af deres Trængsler,
Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
29 skiftede Stormen til Stille, saa Havets Bølger tav;
Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
30 og glade blev de, fordi det stilned; han førte dem til Havnen, de søgte.
і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
31 Lad dem takke HERREN for hans Miskundhed, for hans Underværker mod Menneskens Børn,
Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
32 ophøje ham i Folkets Forsamling og prise ham i de Ældstes Kreds!
Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
33 Floder gør han til Ørken og Kilder til øde Land,
Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
34 til Saltsteppe frugtbart Land for Ondskabens Skyld hos dem, som bor der.
плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
35 Ørken gør han til Vanddrag, det tørre Land til Kilder;
Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
36 der lader han sultne bo, saa de grunder en By at bo i,
і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
37 tilsaar Marker og planter Vin og høster Afgrødens Frugt.
і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
38 Han velsigner dem, de bliver mange, han lader det ikke skorte paa Kvæg.
І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
39 De bliver faa og segner under Modgangs og Kummers Tryk,
Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
40 han udøser Haan over Fyrster og lader dem rave i vejløst Øde.
Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
41 Men han løfter den fattige op af hans Nød og gør deres Slægter som Hjorde;
а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
42 de oprigtige ser det og glædes, men al Ondskab lukker sin Mund.
Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
43 Hvo som er viis, han mærke sig det og lægge sig HERRENS Naade paa Sinde!
Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
