Salme 106
1 Halleluja! Lov HERREN, thi han er god, thi hans Miskundhed varer evindelig!
Алілу́я!
2 Hvo kan opregne HERRENS vældige Gerninger, finde Ord til at kundgøre al hans Pris?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Salige de, der holder paa Ret, som altid øver Retfærdighed!
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Husk os, HERRE, naar dit Folk finder Naade, lad os faa godt af din Frelse,
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 at vi maa se dine Udvalgtes Lykke, glæde os ved dit Folks Glæde og med din Arvelod prise vor Lykke!
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Vi syndede som vore Fædre, handlede ilde og gudløst.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Vore Fædre i Ægypten ænsede ej dine Undere, kom ikke din store Miskundhed i Hu, stod den Højeste imod ved det røde Hav.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Dog frelste han dem for sit Navns Skyld, for at gøre sin Vælde kendt;
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 han trued det røde Hav, og det tørrede ud, han førte dem gennem Dybet som gennem en Ørk;
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 han fried dem af deres Avindsmænds Haand og udløste dem fra Fjendens Haand;
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 Vandet skjulte dem, som trængte dem, ikke een blev tilbage af dem;
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 da troede de paa hans Ord og kvad en Sang til hans Pris.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Men de glemte snart hans Gerninger, biede ej paa hans Raad;
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 de grebes af Attraa i Ørkenen, i Ødemarken fristed de Gud;
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 saa gav han dem det, de kræved, og sendte dem Lede i Sjælen.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 De bar Avind mod Moses i Lejren, mod Aron, HERRENS hellige;
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Jorden aabned sig, slugte Datan, lukked sig over Abirams Flok;
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 Ilden rasede i deres Flok, Luen brændte de gudløse op.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 De laved en Kalv ved Horeb og tilbad det støbte Billed;
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 de bytted deres Herlighed bort for et Billed af en Okse, hvis Føde er Græs;
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 de glemte Gud, deres Frelser, som øvede store Ting i Ægypten,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 Undere i Kamiternes Land, frygtelige Ting ved det røde Hav.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Da tænkte han paa at udrydde dem, men Moses, hans udvalgte Mand, stilled sig i Gabet for hans Aasyn for at hindre, at hans Vrede lagde øde.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 De vraged det yndige Land og troede ikke hans Ord,
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 men knurrede i deres Telte og hørte ikke paa HERREN;
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 da løfted han Haanden og svor at lade dem falde i Ørkenen,
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 splitte deres Sæd blandt Folkene, sprede dem rundt i Landene.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 De holdt til med Ba'al-Peor og aad af de dødes Ofre;
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 de krænked ham med deres Gerninger, og Plage brød løs iblandt dem.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Da stod Pinehas frem og holdt Dom, og Plagen blev bragt til at standse,
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 og det regnedes ham til Retfærdighed fra Slægt til Slægt, evindelig.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 De vakte hans Vrede ved Meribas Vand, og for deres Skyld gik det Moses ilde;
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 thi de stod hans Aand imod, og han talte uoverlagte Ord.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 De udrydded ikke de Folk, som HERREN havde sagt, de skulde,
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 med Hedninger blanded de sig og gjorde deres Gerninger efter;
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 deres Gudebilleder dyrkede de, og disse blev dem en Snare;
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 til Dæmonerne ofrede de, og det baade Sønner og Døtre;
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 de udgød uskyldigt Blod, deres Sønners og Døtres Blod, som de ofred til Kana'ans Guder, og Landet blev smittet ved Blod;
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 de blev urene ved deres Gerninger, bolede ved deres idrætter.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Da blev HERREN vred paa sit Folk og væmmedes ved sin Arv;
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 han gav dem i Folkenes Haand, deres Avindsmænd blev deres Herrer;
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 deres Fjender voldte dem Trængsel, de kuedes under deres Haand.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Han frelste dem Gang paa Gang, men de stod egensindigt imod og sygnede hen i Brøden;
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 dog saa han til dem i Trængslen, saa snart han hørte dem klage;
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 han kom sin Pagt i Hu og ynkedes efter sin store Miskundhed;
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 han lod dem finde Barmhjertighed hos alle, der tog dem til Fange.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Frels os, HERRE vor Gud, du samle os sammen fra Folkene, at vi maa love dit hellige Navn, med Stolthed synge din Pris.
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Lovet være HERREN, Israels Gud, fra Evighed og til Evighed! Og alt Folket svare Amen!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
