Salme 102
1 Bøn af en elendig, naar hans Kraft svigter, og han udøser sin Klage for HERREN.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 HERRE, lyt til min Bøn, lad mit Raab komme til dig,
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 skjul dog ikke dit Aasyn for mig; den Dag jeg stedes i Nød, bøj da dit Øre til mig; naar jeg kalder, saa skynd dig og svar mig!
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Thi mine Dage svinder som Røg, mine Ledemod brænder som Ild;
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 mit Hjerte er svedet og visnet som Græs, thi jeg glemmer at spise mit Brød.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Under min Stønnen klæber mine Ben til Huden;
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 jeg ligner Ørkenens Pelikan, er blevet som Uglen paa øde Steder;
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 om Natten ligger jeg vaagen og jamrer saa ensom som Fugl paa Taget;
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 mine Fjender haaner mig hele Dagen; de, der spotter mig, sværger ved mig.
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 Thi Støv er mit daglige Brød, jeg blander min Drik med Taarer
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 over din Harme og Vrede, fordi du tog mig og slængte mig bort;
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 mine Dage hælder som Skyggen, som Græsset visner jeg hen.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Men du troner evindelig, HERRE, du ihukommes fra Slægt til Slægt;
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 du vil rejse dig og forbarme dig over Zion, naar Naadens Tid, naar Timen er inde;
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 thi dine Tjenere elsker dets Sten og ynkes over dets Grushobe.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Og HERRENS Navn skal Folkene frygte, din Herlighed alle Jordens Konger;
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 thi HERREN opbygger Zion, han lader sig se i sin Herlighed;
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 han vender sig til de hjælpeløses Bøn, lader ej deres Bøn uænset.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 For Efterslægten skal det optegnes, et Folk, der skal fødes, skal prise HERREN;
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 thi han ser ned fra sin hellige Højsal, HERREN skuer ned fra Himmel til Jord
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 for at høre de fangnes Stønnen og give de dødsdømte Frihed,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 at HERRENS Navn kan forkyndes i Zion, hans Pris i Jerusalem,
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 naar Folkeslag og Riger til Hobe samles for at tjene HERREN.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Han lammed min Kraft paa Vejen, forkorted mit Liv.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Jeg siger: Min Gud, tag mig ikke bort i Dagenes Hælvt! Dine Aar er fra Slægt til Slægt.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Du grundfæsted fordum Jorden, Himlene er dine Hænders Værk;
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 de falder, men du bestaar, alle slides de op som en Klædning;
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 som Klæder skifter du dem; de skiftes, men du er den samme, og dine Aar faar aldrig Ende! Dine Tjeneres Børn fæster Bo, deres Sæd skal bestaa for dit Aasyn.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
