Salme 102
1 Bøn af en elendig, naar hans Kraft svigter, og han udøser sin Klage for HERREN.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 HERRE, lyt til min Bøn, lad mit Raab komme til dig,
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 skjul dog ikke dit Aasyn for mig; den Dag jeg stedes i Nød, bøj da dit Øre til mig; naar jeg kalder, saa skynd dig og svar mig!
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Thi mine Dage svinder som Røg, mine Ledemod brænder som Ild;
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 mit Hjerte er svedet og visnet som Græs, thi jeg glemmer at spise mit Brød.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Under min Stønnen klæber mine Ben til Huden;
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 jeg ligner Ørkenens Pelikan, er blevet som Uglen paa øde Steder;
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 om Natten ligger jeg vaagen og jamrer saa ensom som Fugl paa Taget;
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 mine Fjender haaner mig hele Dagen; de, der spotter mig, sværger ved mig.
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 Thi Støv er mit daglige Brød, jeg blander min Drik med Taarer
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 over din Harme og Vrede, fordi du tog mig og slængte mig bort;
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 mine Dage hælder som Skyggen, som Græsset visner jeg hen.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Men du troner evindelig, HERRE, du ihukommes fra Slægt til Slægt;
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 du vil rejse dig og forbarme dig over Zion, naar Naadens Tid, naar Timen er inde;
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 thi dine Tjenere elsker dets Sten og ynkes over dets Grushobe.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Og HERRENS Navn skal Folkene frygte, din Herlighed alle Jordens Konger;
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 thi HERREN opbygger Zion, han lader sig se i sin Herlighed;
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 han vender sig til de hjælpeløses Bøn, lader ej deres Bøn uænset.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 For Efterslægten skal det optegnes, et Folk, der skal fødes, skal prise HERREN;
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 thi han ser ned fra sin hellige Højsal, HERREN skuer ned fra Himmel til Jord
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 for at høre de fangnes Stønnen og give de dødsdømte Frihed,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 at HERRENS Navn kan forkyndes i Zion, hans Pris i Jerusalem,
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 naar Folkeslag og Riger til Hobe samles for at tjene HERREN.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Han lammed min Kraft paa Vejen, forkorted mit Liv.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Jeg siger: Min Gud, tag mig ikke bort i Dagenes Hælvt! Dine Aar er fra Slægt til Slægt.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Du grundfæsted fordum Jorden, Himlene er dine Hænders Værk;
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 de falder, men du bestaar, alle slides de op som en Klædning;
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 som Klæder skifter du dem; de skiftes, men du er den samme, og dine Aar faar aldrig Ende! Dine Tjeneres Børn fæster Bo, deres Sæd skal bestaa for dit Aasyn.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
