Ordsprogene 28
1 Den gudløse flyr, skønt ingen er efter ham; tryg som en Løve er den retfærdige.
Безбожні втіка́ють, коли й не жену́ться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчу́к.
2 Ved Voldsmands Brøde opstaar Strid, den kvæles af Mand med Forstand.
Коли край провини́ться, то має багато воло́дарів, коли ж є люди́на розумна й знаю́ча, то де́ржиться довго.
3 En fattig Tyran, der kuer de ringe, er Regn, der hærger og ej giver Brød.
Люди́на убога, що гно́бить нужде́нних, це зли́ва рвучка́, що хліба по ній не буває.
4 Hvo Loven sviger, roser de gudløse, hvo Loven holder, er paa Krigsfod med dem.
Ті, хто Зако́н залиша́є, хвалять безбожних, а ті, хто Зако́н береже, на них бу́ряться.
5 Ildesindede fatter ej Ret; alt fatter de, som søger HERREN.
Люди лихі правосу́ддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
6 Hellere en fattig med lydefri Færd end en, som gaar Krogveje, er han end rig.
Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводоро́гий, хоч він і бага́ч.
7 Forstandig Søn tager Vare paa Loven, men Drankeres Fælle gør sin Fader Skam.
Хто Зако́н береже́, розумний той син, а хто во́диться із гультяя́ми, засоро́млює ба́тька свого́.
8 Hvo Velstand øger ved Aager og Opgæld, samler til en, som er mild mod de ringe.
Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних.
9 Den, der vender sit Øre fra Loven, endog hans Bøn er en Gru.
Хто відхи́лює вухо своє, щоб не слухати Зако́на, то буде оги́дна й молитва того.
10 Leder man retsindige vild paa onde Veje, falder man selv i sin Grav; men de lydefri arver Lykke.
Хто про́стих доводить блуди́ти дорогою зла, сам до ями своєї впаде́, а невинні пося́дуть добро.
11 Rigmand tykkes sig viis, forstandig Smaamand gennemskuer ham.
Багата люди́на в оча́х своїх мудра, та розумний убогий розслі́дить її.
12 Naar retfærdige jubler, er Herligheden stor, vinder gudløse frem, skal man lede efter Folk.
Велика пишно́та, як ті́шаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати люди́ну.
13 At dølge sin Synd fører ikke til Held, men bekendes og slippes den, finder man Naade.
Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний.
14 Saligt det Menneske, som altid ængstes, men forhærder man sit Hjerte, falder man i Ulykke.
Блаженна люди́на, що завжди оба́чна, а хто ожорсто́чує серце своє, той впадає в лихе.
15 En brølende Løve, en graadig Bjørn er en gudløs, som styrer et ringe Folk.
Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим.
16 Uforstandig Fyrste øver megen Vold, langt Liv faar den, der hader Rov.
Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі.
17 Et Menneske, der tynges af Blodskyld, er paa Flugt til sin Grav; man hjælpe ham ikke.
Люди́на, обтя́жена за душогу́бство, втікає до гро́бу, — нехай її не підпира́ють!
18 Den, som vandrer lydefrit, frelses, men den, som gaar Krogveje, falder i Graven.
Хто ходить невинний, той буде спасе́ний, а криводоро́гий впаде́ на одній із дорі́г.
19 Den mættes med brød, som dyrker sin Jord, med Fattigdom den, der jager efter Tomhed.
Хто землю свою обробля́є, той наси́титься хлібом, а хто за марно́тним жене́ться, наси́титься вбогістю.
20 Ærlig Mand velsignes rigt, men Jag efter Rigdom undgaar ej Straf.
Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться.
21 At være partisk er ikke godt, en Mand kan forse sig for en Bid Brød.
Увагу звертати на особу — не добре, бо й за кус хліба люди́на згріши́ть.
22 Misundelig Mand vil i Hast vinde Gods; at Trang kommer over ham, ved han ikke.
Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́.
23 Den, der revser, faar Tak til sidst fremfor den, hvis Tunge er slesk.
Хто напоумля́є люди́ну, той знахо́дить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лести́ть язиком.
24 Stjæle fra Forældre og nægte, at det er Synd, er at være Fælle med hærgende Mand.
Хто батька свого й свою матір грабує і каже: „Це не гріх“, той розбійнику друг.
25 Den vindesyge vækker Splid, men den, der stoler paa HERREN, kvæges.
Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений.
26 Den, der stoler paa sit Vid, er en Taabe, men den, der vandrer i Visdom, reddes.
Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний.
27 Hvo Fattigmand giver, skal intet fattes, men mangefold bandes, hvo Øjnene lukker.
Хто дає немаю́чому, той недостатку не знатиме, хто́ ж свої очі ховає від нього, той зазна́є багато проклять.
28 Vinder gudløse frem, kryber Folk i Skjul; naar de omkommer, bliver de retfærdige mange.
Коли підійма́ються лю́ди безбожні, люди́на ховається, а як гинуть вони, то мно́жаться праведні.
