Ordsprogene 23
1 Naar du sidder til Bords hos en Stormand, mærk dig da nøje, hvem du har for dig,
Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
2 og sæt dig en Kniv paa Struben, i Fald du er alt for sulten.
і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
3 Attraa ikke hans lækre Retter, thi det er svigefuld Kost.
не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
4 Slid dig ikke op for at vinde dig Rigdom, brug ej din Forstand dertil!
Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
5 Skal dit Blik flyve efter den uden at finde den? Visselig gør den sig Vinger som Ørnen, der flyver mod Himlen.
свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
6 Spis ej den misundeliges Brød, attraa ikke hans lækre Retter;
не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
7 thi han sidder med karrige Tanker; han siger til dig: »Spis og drik!« men hans Hjerte er ikke med dig.
бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
8 Den Bid, du har spist, maa du udspy, du spilder dine fagre Ord.
той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
9 Tal ikke for Taabens Ører, thi din kloge Tale agter han ringe.
Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
10 Flyt ej ældgamle Skel, kom ikke paa faderløses Mark;
Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
11 thi deres Løser er stærk, han fører deres Sag imod dig.
бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
12 Vend dit Hjerte til Tugt, dit Øre til Kundskabs Ord.
Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
13 Spar ej Drengen for Tugt; naar du slaar ham med Riset, undgaar han Døden;
Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. (Sheol h7585)
15 Min Søn, er dit Hjerte viist, saa glæder mit Hjerte sig ogsaa,
Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16 og mine Nyrer jubler, naar dine Læber taler, hvad ret er!
і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
17 Dit Hjerte være ikke skinsygt paa Syndere, men stadig ivrigt i HERRENS Frygt;
Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
18 en Fremtid har du visselig da, dit Haab bliver ikke til intet.
бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
19 Hør, min Søn, og bliv viis, lad dit Hjerte gaa den lige Vej.
Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
20 Hør ikke til dem, der svælger i Vin, eller dem, der fraadser i Kød;
Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
21 thi Dranker og Fraadser forarmes, Søvn giver lasede Klæder.
бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
22 Hør din Fader, som avlede dig, ringeagt ikke din gamle Moder!
Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
23 Køb Sandhed og sælg den ikke, Visdom, Tugt og Forstand.
Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
24 Den retfærdiges Fader jubler; har man avlet en Vismand, glædes man ved ham;
Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
25 din Fader og Moder glæde sig, hun, der fødte dig, juble!
Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
26 Giv mig dit Hjerte, min Søn, og lad dine Øjne synes om mine Veje!
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
27 Thi en bundløs Grav er Skøgen, den fremmede Kvinde, en snæver Brønd;
Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
28 ja, som en Stimand ligger hun paa Lur og øger de troløses Tal blandt Mennesker.
І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
29 Hvem har Ak, og hvem har Ve, hvem har Kiv, og hvem har Klage? Hvem har Saar uden Grund, hvem har sløve Øjne?
В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
30 De, som sidder sent over Vinen, som kommer for at smage den stærke Drik.
У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
31 Se ikke til Vinen, hvor rød den er, hvorledes den perler i Bægeret; den glider saa glat,
Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
32 men bider til sidst som en Slange og spyr sin Gift som en Øgle;
кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
33 dine Øjne skuer de sælsomste Ting, og bagvendt taler dit Hjerte;
пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
34 du har det, som laa du midt i Havet, som laa du oppe paa en Mastetop.
І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
35 »De slog mig, jeg følte ej Smerte, gav mig Hug, jeg mærked det ikke; naar engang jeg vaagner igen, saa søger jeg atter til Vinen!«
І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
