Ordsprogene 18
1 Særlingen søger et Paaskud, med Vold og Magt vil han Strid.
Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2 Taaben ynder ej Indsigt, men kun, at hans Tanker kommer for Lyset.
Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
3 Hvor Gudløshed kommer, kommer og Spot, Skam og Skændsel følges.
З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
4 Ord i Mands Mund er dybe Vande, en rindende Bæk, en Visdomskilde.
Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
5 Det er ilde at give en skyldig Medhold, saa man afviser skyldfris Sag i Retten.
Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6 Taabens Læber fører til Trætte, hans Mund raaber højt efter Hug,
Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
7 Taabens Mund er hans Vaade, hans Læber en Snare for hans Liv.
Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
8 Bagtalerens Ord er som Lækkerbidskener, de synker dybt i Bugen.
Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
9 Den, der er efterladen i Gerning, er ogsaa Broder til Ødeland.
Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
10 HERRENS Navn er et stærkt Taarn, den retfærdige løber derhen og bjærges.
Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
11 Den riges Gods er hans faste Stad, og tykkes ham en knejsende Mur.
Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
12 Mands Hovmod gaar forud for Fald, Ydmyghed forud for Ære.
Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
13 Om nogen svarer, førend han hører, regnes det ham til Daarskab og Skændsel.
Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
14 Mands Mod udholder Sygdom, men hvo kan bære en sønderbrudt Aand?
Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
15 Den forstandiges Hjerte vinder sig Kundskab, de vises Øre attraar Kundskab.
Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
16 Gaver aabner et Menneske Vej og fører ham hen til de store.
Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
17 Den, der taler først i en Trætte har Ret, til den anden kommer og gaar ham efter.
Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
18 Loddet gør Ende paa Trætter og skiller de stærkeste ad.
Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
19 Krænket Broder er som en Fæstning, Trætter som Portslaa for Borg.
Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
20 Mands Bug mættes af Mundens Frugt, han mættes af Læbernes Grøde.
Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
21 Død og Liv er i Tungens Vold, hvo der tøjler den, nyder dens Frugt.
Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
22 Fandt man en Hustru, fandt man Lykken og modtog Naade fra HERREN.
Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
23 Fattigmand beder og trygler, Rigmand svarer med haarde Ord.
Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
24 Med mange Fæller kan Mand gaa til Grunde, men Ven kan overgaa Broder i Troskab.
Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
