Ordsprogene 17
1 Bedre en tør Bid Brød med fred end Huset fuldt af Sul med Trætte.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 Klog Træl bliver Herre over daarlig Søn og faar lod og del mellem Brødre.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 Digel til Sølv og Ovn til Guld, men den, der prøver Hjerter, er HERREN.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 Den onde hører paa onde Læber, Løgneren lytter til giftige Tunger.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Hvo Fattigmand spotter, haaner hans Skaber, den skadefro slipper ikke for Straf.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 De gamles Krone er Børnebørn, Sønners Stolthed er Fædre.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Ypperlig Tale er ej for en Daare, end mindre da Løgn for den, som er ædel.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 Som en Troldsten er Gave i Giverens Øjne; hvorhen den end vender sig, gør den sin Virkning.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 Den, der dølger en Synd, søger Venskab, men den, der ripper op i en Sag, skiller Venner.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 Bedre virker Skænd paa forstandig end hundrede Slag paa en Taabe.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 Den onde har kun Genstridighed for, men et skaanselsløst Bud er udsendt imod ham.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Man kan møde en Bjørn, hvis Unger er taget, men ikke en Taabe udi hans Daarskab.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Den, der gengælder godt med ondt, fra hans Hus skal Vanheld ej vige.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 At yppe Strid er at aabne for Vand, hold derfor inde, før Strid bryder løs.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 At frikende skyldig og dømme uskyldig, begge Dele er HERREN en Gru.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 Hvad hjælper Penge i Taabens Haand til at købe ham Visdom, naar Viddet mangler?
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 Ven viser Kærlighed naar som helst, Broder fødes til Hjælp i Nød.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 Mand uden Vid giver Haandslag og gaar i Borgen for Næsten.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 Ven af Kiv er Ven af Synd; at højne sin Dør er at attraa Fald.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 Ej finder man Lykke, naar Hjertet er vrangt, man falder i Vaade, naar Tungen er falsk.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 Den, der avler en Taabe, faar Sorg, Daarens Fader er ikke glad.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 Glad Hjerte er godt for Legemet, nedslaaet Sind suger Marv af Benene.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 Den gudløse tager Gave i Løn for at bøje Rettens Gænge.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 Visdom staar den forstandige for Øje, Taabens Blik er ved Jordens Ende.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 Taabelig Søn er sin Faders Sorg, Kvide for hende, som fødte ham.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 At straffe den, der har Ret, er ilde, værre endnu at slaa de ædle.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 Den, som har Kundskab tøjler sin Tale, Mand med Forstand er koldblodig.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Selv Daaren, der tier, gælder for viis, forstandig er den, der lukker sine Læber.
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
