Ordsprogene 15
1 Mildt svar stiller Vrede, saarende Ord vækker Nag.
Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
2 Vises Tunge drypper af Kundskab, Daarskab strømmer fra Taabers Mund.
Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
3 Alle Vegne er HERRENS Øjne, de udspejder onde og gode.
Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
4 Et Livets Træ er Tungens Mildhed, dens Falskhed giver Hjertesaar.
Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
5 Daare lader haant om sin Faders Tugt, klog er den, som tager Vare paa Revselse.
Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
6 Den retfærdiges Hus har megen Velstand, den gudløses Høst lægges øde.
Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
7 Vises Læber udstrør Kundskab, Taabers Hjerte er ikke ret.
Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
8 Gudløses Offer er HERREN en Gru, retsindiges Bøn har han Velbehag i.
Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
9 Den gudløses Færd er HERREN en Gru, han elsker den, der stræber efter Retfærd.
Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
10 Streng Tugt er for den, der forlader Vejen; den, der hader Revselse, dør.
Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських! (Sheol h7585)
12 Spotteren ynder ikke at revses, til Vismænd gaar han ikke.
Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
13 Glad Hjerte giver venligt Ansigt, ved Hjertesorg bliver Modet brudt.
Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
14 Den forstandiges Hjerte søger Kundskab, Taabers Mund lægger Vind paa Daarskab.
Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
15 Alle den armes Dage er onde, glad Hjerte er stadigt Gæstebud.
Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
16 Bedre lidet med HERRENS Frygt end store Skatte med Uro.
Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
17 Bedre en Ret Grønt med Kærlighed end fedet Okse og Had derhos.
Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
18 Vredladen Mand vækker Splid, sindig Mand stiller Trætte.
Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
19 Den lades Vej er spærret af Tjørn, de flittiges Sti er banet.
Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
20 Viis Søn glæder sin Fader, Taabe til Menneske foragter sin Moder.
Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
21 Daarskab er Glæde for Mand uden Vid, Mand med Indsigt gaar lige frem.
Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
22 Er der ikke holdt Raad, saa mislykkes Planer, de lykkes, naar mange raadslaar.
Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
23 Mand er glad, naar hans Mund kan svare, hvor godt er et Ord i rette Tid.
Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́. (Sheol h7585)
25 Hovmodiges Hus river HERREN bort, han fastsætter Enkens Skel.
Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
26 Onde Tanker er HERREN en Gru, men hulde Ord er rene.
Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
27 Den øder sit Hus, hvem Vinding er alt; men leve skal den, der hader Gave.
Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
28 Den retfærdiges Hjerte tænker, før det svarer, gudløses Mund lader ondt strømme ud.
Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
29 HERREN er gudløse fjern, men hører retfærdiges Bøn.
Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
30 Milde Øjne fryder Hjertet, godt Bud giver Marv i Benene.
Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
31 Øret, der lytter til Livsens Revselse, vil gerne dvæle iblandt de vise.
Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
32 Hvo Tugt forsmaar, lader haant om sin Sjæl, men Vid fanger den, der lytter til Revselse.
Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
33 HERRENS Frygt er Tugt til Visdom, Ydmyghed først og siden Ære.
Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
