Ordsprogene 14
1 Visdom bygger sig Hus, Daarskabs Hænder river det ned.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 Hvo redeligt vandrer, frygter HERREN, men den, som gaar Krogveje, agter ham ringe.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 I Daarens Mund er Ris til hans Ryg, for de vise staar Læberne Vagt.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Naar der ikke er Okser, er Laden tom, ved Tyrens Kraft bliver Høsten stor.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 Sanddru Vidne lyver ikke, det falske Vidne farer med Løgn.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 Spotter søger Visdom, men finder den ikke, til Kundskab kommer forstandig let.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Gaa fra en Mand, som er en Taabe, der mærker du intet til Kundskabs Læber.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 Den kloge i sin Visdom er klar paa sin Vej, men Taabers Daarskab er Svig.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Med Daarer driver Skyldofret Spot, men Velvilje raader iblandt retsindige.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 Hjertet kender sin egen Kvide, fremmede blander sig ej i dets Glæde.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 Gudløses Hus lægges øde, retsindiges Telt staar i Blomst.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Mangen Vej synes Manden ret, og saa er dens Ende dog Dødens Veje.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Selv under Latter kan Hjertet lide, og Glædens Ende er Kummer.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 Af sine Veje mættes den frafaldne, af sine Gerninger den, som er god.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 Den tankeløse tror hvert Ord, den kloge overtænker sine Skridt.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 Den vise ængstes og skyr det onde, Taaben buser sorgløs paa.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 Den hidsige bærer sig taabeligt ad, man hader rænkefuld Mand.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 De tankeløse giver Daarskab i Arv, de kloge efterlader sig Kundskab.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Onde maa bukke for gode, gudløse staa ved retfærdiges Døre.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 Fattigmand hades endog af sin Ven, men Rigmands Venner er mange.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 Den, der foragter sin Næste, synder, lykkelig den, der har Medynk med arme.
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 De, som virker ondt, farer visselig vild; de, som virker godt, finder Naade og Trofasthed.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 Ved al Slags Møje vindes der noget, Mundsvejr volder kun Tab.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 De vises Krone er Kløgt, Taabers Krans er Daarskab.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 Sanddru Vidne frelser Sjæle; den, som farer med Løgn, bedrager.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 Den stærkes Tillid er HERRENS Frygt, hans Sønner skal have en Tilflugt.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 HERRENS Frygt er en Livsens Kilde, derved undgaas Dødens Snarer.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 At Folket er stort, er Kongens Hæder, Brist paa Folk er Fyrstens Fald.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 Den sindige er rig paa Indsigt, den heftige driver det vidt i Daarskab.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 Sagtmodigt Hjerte er Liv for Legemet, Avind er Edder i Benene.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 At kue den ringe er Haan mod hans Skaber, han æres ved Medynk med fattige.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Ved sin Ondskab styrtes den gudløse, ved lydefri Færd er retfærdige trygge.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 Visdom bor i forstandiges Hjerte, i Taabers Indre kendes den ikke.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 Retfærdighed løfter et Folk, men Synd er Folkenes Skændsel.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 En klog Tjener har Kongens Yndest, en vanartet rammer hans Vrede.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
