Ordsprogene 11
1 Falske Vægtskaale er HERREN en Gru, fuldvægtigt Lod er efter hans Sind.
Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
2 Kommer Hovmod, kommer og Skændsel, men med ydmyge følger der Visdom.
Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
3 Retsindiges Uskyld leder dem trygt, troløses falskhed lægger dem øde.
Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
4 Ej hjælper Rigdom paa Vredens Dag, men Retfærd redder fra Døden.
Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
5 Den lydefris Retfærd jævner hans Vej, for sin Gudløshed falder den gudløse.
Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
6 Retsindiges Retfærd bringer dem Frelse, troløse fanges i egen Attraa.
Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
7 Ved Døden brister den gudløses Haab, Daarers Forventning brister.
При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
8 Den retfærdige fries af Trængsel, den gudløse kommer i hans Sted.
Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
9 Med sin Mund lægger vanhellig Næsten øde, retfærdige fries ved Kundskab.
Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
10 Ved retfærdiges Lykke jubler en By, der er Fryd ved gudløses Undergang.
Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
11 Ved retsindiges Velsignelse rejser en By sig, den styrtes i Grus ved gudløses Mund.
Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
12 Mand uden Vid ser ned paa sin Næste, hvo, som har Indsigt, tier.
Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
13 Bagtaleren røber, hvad ham er betroet, den paalidelige skjuler Sagen.
Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
14 Uden Styre staar et Folk for Fald, vel staar det til, hvor mange giver Raad.
Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
15 Den gaar det ilde, som borger for andre, tryg er den, der hader Haandslag.
Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
16 Yndefuld Kvinde vinder Manden Ære; hader hun Retsind, volder hun Skændsel. De lade maa savne Gods, flittige vinder sig Rigdom.
Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
17 Kærlig Mand gør vel mod sin Sjæl, den grumme er haard ved sit eget Kød.
Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
18 Den gudløse skaber kun skuffende Vinding, hvo Retfærd saar, faar virkelig Løn.
Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
19 At hige efter Retfærd er Liv, at jage efter ondt er Død.
Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
20 De svigefulde er HERREN en Gru, hans Velbehag ejer, hvo lydefrit vandrer.
Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
21 Visselig undgaar den onde ej Straf, de retfærdiges Æt gaar fri.
Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
22 Som Guldring i Svinetryne er fager Kvinde, der ikke kan skønne.
Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
23 Retfærdiges Ønske bliver kun til Lykke, gudløse har kun Vrede i Vente.
Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
24 En strør om sig og gør dog Fremgang, en anden nægter sig alt og mangler.
Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
25 Gavmild Sjæl bliver mæt; hvo andre kvæger, kvæges og selv.
Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
26 Hvo Kornet gemmer, ham bander Folket, Velsignelse kommer over den, som sælger.
Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
27 Hvo der jager efter godt, han søger efter Yndest, hvo der higer efter ondt, ham kommer det over.
Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
28 Hvo der stoler paa sin Rigdom, falder, retfærdige grønnes som Løv.
Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
29 Den, der øder sit Hus, høster Vind, Daare bliver Vismands Træl.
Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
30 Retfærds Frugt er et Livets Træ, Vismand indfanger Sjæle.
Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
31 En retfærdig reddes med Nød og næppe, endsige en gudløs, en, der synder.
Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
