Ordsprogene 10
1 Salomos Ordsprog. Viis Søn glæder sin Fader, taabelig Søn er sin Moders Sorg.
Син мудрий — потіха для батька, а син нерозумний — то смуток для неньки його.
2 Gudløsheds Skatte gavner intet, men Retfærd redder fra Død.
Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визво́лює.
3 HERREN lader ej en retfærdig sulte, men gudløses Attraa støder han fra sig.
Не допустить Господь голодува́ти душу праведного, а набу́ток безбожників згине.
4 Doven Haand skaber Fattigdom, flittiges Haand gør rig.
Ледача рука до убо́зтва веде, рука ж роботя́ща збагачує.
5 En klog Søn samler om Somren, en daarlig sover om Høsten.
Хто літом збирає — син мудрий, хто ж дрімає в жнива́ — син безпутній.
6 Velsignelse er for retfærdiges Hoved, paa Uret gemmer gudløses Mund.
Благослове́нства на голову праведного, а уста безбожним прикриє наси́льство.
7 Den retfærdiges Minde velsignes, gudløses Navn smuldrer hen.
Пам'ять про праведного — на благослове́ння, а йме́ння безбожних загине.
8 Den vise tager mod Paabud, den brovtende Daare styrtes.
Заповіді мудросердий приймає, але́ дурногу́бий впаде́.
9 Hvo lydefrit vandrer, vandrer trygt; men hvo der gaar Krogveje, ham gaar det ilde.
Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде ви́явлений.
10 Blinker man med Øjet, volder man ondt, den brovtende Daare styrtes.
Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногу́бий впаде́.
11 Den retfærdiges Mund er en Livsens Kilde, paa Uret gemmer gudløses Mund.
Уста праведного — то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.
12 Had vækker Splid, Kærlighed skjuler alle Synder.
Нена́висть побуджує сва́рки, а любов покриває всі ви́ни.
13 Paa den kloges Læber finder man Visdom, Stok er til Ryg paa Mand uden Vid.
В устах розумного мудрість знахо́диться, а різка — на спину безтя́много.
14 De vise gemmer den indsigt, de har, Daarens Mund er truende Vaade.
Прихо́вують мудрі знання́, а уста нерозумного — близькі́ до загибелі.
15 Den riges Gods er hans faste Stad, Armod de ringes Vaade.
Маєток багатого — місто тверди́нне його, поги́біль убогих — їхні зли́дні.
16 Den retfærdiges Vinding tjener til Liv, den gudløses Indtægt til Synd.
Дорібок праведного — на життя, прибу́ток безбожного — в гріх.
17 At vogte paa Tugt er Vej til Livet, vild farer den, som viser Revselse fra sig.
Хто напу́чування стереже́ — той на сте́жці життя, а хто нехту́є карта́ння, той блу́дить.
18 Retfærdige Læber tier om Had, en Taabe er den, der udspreder Rygter.
Хто нена́висть ховає, в того губи брехли́ві, а хто на́клепи ширить, той дурнове́рхий.
19 Ved megen Tale undgaas ej Brøde, klog er den, der vogter sin Mund.
Не бракує гріха в многомо́вності, а хто стримує губи свої, той розумний.
20 Den retfærdiges Tunge er udsøgt Sølv, gudløses Hjerte er intet værd.
Язик праведного — то добі́рне срібло́, а розум безбожних — мізе́рний.
21 Den retfærdiges Læber nærer mange, Daarerne dør af Mangel paa Vid.
Пасу́ть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з неро́зуму.
22 HERRENS Velsignelse, den gør rig, Slid og Slæb lægger intet til.
Благослове́ння Господнє — воно збагачає, і сму́тку воно не прино́сить з собою.
23 For Taaben er Skændselsgerning en Leg, Visdom er Leg for Mand med Indsigt.
Нешляхе́тне робити — заба́ва неві́гласа, а мудрість — люди́ні розумній.
24 Hvad en gudløs frygter, kommer over hans Hoved, hvad retfærdige ønsker, bliver dem givet.
Чого нечести́вий боїться, те при́йде на нього, а пра́гнення праведних спо́вняться.
25 Naar Storm farer frem, er den gudløse borte, den retfærdige staar paa evig Grund.
Як буря, яка пронесе́ться, то й гине безбожний, а праведний має дові́чну осно́ву.
26 Som Eddike for Tænder og Røg for Øjne saa er den lade for dem, der sender ham.
Як о́цет зубам, і як дим для оче́й, так лінивий для тих, хто його посилає.
27 HERRENS Frygt lægger Dage til, gudløses Aar kortes af.
Страх Господній примножує днів, а ро́ки безбожних вкоро́тяться.
28 Retfærdige har Glæde i Vente, gudløses Haab vil briste.
Сподіва́ння для праведних — радість, а наді́я безбожних загине.
29 For lydefri Vandel er HERREN et Værn, men en Rædsel for Udaadsmænd.
Дорога Господня — тверди́ня неви́нним, а заги́біль — злочинцям.
30 Den retfærdige rokkes aldrig, ikke skal gudløse bo i Landet.
Повік праведний не захита́ється, а безбожники не поживуть на землі.
31 Den retfærdiges Mund bærer Visdoms Frugt, den falske Tunge udryddes.
Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.
32 Den retfærdiges Læber søger Yndest, gudløses Mund bærer Falskheds Frugt.
Уста праведного уподо́бання знають, а уста безбожних — лука́вство.
