Markus 13
1 Og da han gik ud af Helligdommen, siger en af hans Disciple til ham: „Mester, se, hvilke Stene og hvilke Bygninger!”
І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке каміннє і яка будівля.
2 Og Jesus sagde til ham: „Ser du disse store Bygninger? der skal ikke lades Sten paa Sten, som jo skal nedbrydes.”
А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.
3 Og da han sad paa Oliebjerget, lige over for Helligdommen, spurgte Peter og Jakob og Johannes og Andreas ham afsides:
А як сидів на горі Оливній, на впроти церкви, питали Його на са мотї Петр, та Яков, та Иоан, та Андрей:
4 „Sig os, naar skal dette ske, og hvilket er Tegnet, naar alt dette skal til at fuldbyrdes?”
Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись?
5 Men Jesus begyndte at sige til dem: „Ser til, at ingen forfører eder!
Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.
6 Mange skulle paa mit Navn komme og sige: Det er mig; og de skulle forføre mange.
Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.
7 Men naar I høre om Krige og Krigsrygter, da lader eder ikke forskrække, thi det maa ske; men Enden er ikke endda.
Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.
8 Thi Folk skal rejse sig mod Folk, og Rige mod Rige, og der skal være Jordskælv her og der, og der skal være Hungersnød og Oprør. Dette er Veernes Begyndelse.
Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.
9 Men I, tager Vare paa eder selv; de skulle overgive eder til Raadsforsamlinger og til Synagoger; I skulle piskes og stilles for Landshøvdinger og Konger for min Skyld, dem til et Vidnesbyrd.
Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуваннє їм.
10 Og Evangeliet bør først prædikes for alle Folkeslagene.
І між усіма народами мусить перше проповідатись евангелия.
11 Og naar de føre eder hen og overgive eder, da bekymrer eder ikke forud for, hvad I skulle tale; men hvad der bliver givet eder i den samme Time, det skulle I tale; thi I ere ikke de, som tale, men den Helligaand.
Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.
12 Og Broder skal overgive Broder til Døden, og Fader sit Barn; og Børn skulle staa op mod Forældre og slaa dem ihjel.
Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.
13 Og I skulle hades af alle for mit Navns Skyld; men den, som holder ud indtil Enden, han skal blive frelst.
І ненавидіти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.
14 Men naar I se Ødelæggelsens Vederstyggelighed staa, hvor den ikke bør, (den, som læser det, han give Agt!) da skulle de, som ere i Judæa, fly til Bjergene;
Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд (хто читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;
15 men den, som er paa Taget, stige ikke ned eller gaa ind for at hente noget fra sit Hus;
хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї;
16 og den, som er paa Marken, vende ikke tilbage for at hente sine Klæder!
і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.
17 Men ve de frugtsommelige og dem, som give Die, i de Dage!
Горе ж важким і годуючим під той час!
18 Men beder om, at det ikke skal ske om Vinteren;
Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою.
19 thi i de Dage skal der være en saadan Trængsel, som der ikke har været fra Skabningens Begyndelse, da Gud skabte den, indtil nu, og som der heller ikke skal komme.
Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.
20 Og dersom Herren ikke afkortede de Dage, da blev intet Kød frelst; men for de udvalgtes Skyld, som han har udvalgt, har han afkortet de Dage.
І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротив днї.
21 Og dersom nogen da siger til eder: Se, her er Kristus, eller se der! da tror det ikke.
І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; де йміть віри.
22 Thi falske Krister og falske Profeter skulle fremstaa og gøre Tegn og Undergerninger for at forføre, om det var muligt, de udvalgte.
Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.
23 Men I, vogter eder; jeg har sagt eder alt forud.”
Ви яг гледїть: ось я наперед сказав вам усе.
24 Men i de Dage, efter den Trængsel, skal Solen formørkes, og Maanen ikke give sit Skin,
Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого,
25 og Stjernerne skulle falde ned fra Himmelen, og de Kræfter, som ere i Himlene, skulle rystes.
і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.
26 Og da skulle de se Menneskesønnen komme i Skyerne med megen Kraft og Herlighed.
І тоді побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.
27 Og da skal han udsende sine Engle og samle sine udvalgte fra de fire Vinde, fra Jordens Ende indtil Himmelens Ende.
І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба.
28 Men lærer Lignelsen af Figentræet: Naar dets Gren allerede er bleven blød, og Bladene skyde frem, da skønne I, at Sommeren er nær.
Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листе, знайте, що близько лїто.
29 Saaledes skulle ogsaa I, naar I se disse Ting, skønne, at han er nær for Døren.
Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.
30 Sandelig, siger jeg eder, denne Slægt skal ingenlunde forgaa, førend alle disse Ting ere skete.
Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.
31 Himmelen og Jorden skulle forgaa, men mine Ord skulle ingenlunde forgaa.
Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.
32 Men om den Dag og Time ved ingen, end ikke Englene i Himmelen, heller ikke Sønnen, men alene Faderen.
Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.
33 Ser til, vaager og beder; thi I vide ikke, naar Tiden er der.
Гледїть, пильнуйте й молїть ся, не знаєте бо, коди пора.
34 Ligesom en Mand, der drog udenlands, forlod sit Hus og gav sine Tjenere Fuldmagt, hver sin Gerning, og bød Dørvogteren, at han skulde vaage, —
Як чоловік, що від'їжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному діло його, а воротареві звелів, щоб пильнував.
35 vaager derfor; thi I vide ikke, naar Husets Herre kommer, enten om Aftenen eller ved Midnat eller ved Hanegal eller om Morgenen;
Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півні, чи вранці; )
36 for at han ikke, naar han kommer pludseligt, skal finde eder sovende!
щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячих.
37 Men hvad jeg siger eder, det siger jeg alle: Vaager!”
Що ж я вам глаголю, усім глаголю: Пильнуйте.
