Lukas 20
1 Og det skete paa en af de Dage, medens han lærte Folket i Helligdommen og forkyndte Evangeliet, da traadte Ypperstepræsterne og de skriftkloge tillige med de Ældste hen til ham.
І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
2 Og de talte til ham og sagde: „Sig os, af hvad Magt gør du disse Ting, eller hvem er det, som har givet dig denne Magt?‟
і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
3 Men han svarede og sagde til dem: „Ogsaa jeg vil spørge eder om en Ting, siger mig det:
Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:
4 Johannes's Daab, var den fra Himmelen eller fra Mennesker?‟
Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?
5 Men de overvejede med hverandre og sagde: „Sige vi: Fra Himmelen, da vil han sige: Hvorfor troede I ham ikke?
Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
6 Men sige vi: Fra Mennesker, da vil hele Folket stene os; thi det er overbevist om, at Johannes var en Profet.‟
Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
7 Og de svarede, at de vidste ikke, hvorfra.
І відказали, що не знають, звідкіля.
8 Og Jesus sagde til dem: „Saa siger ikke heller jeg eder, af hvad Magt jeg gør disse Ting.‟
А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
9 Men han begyndte at sige denne Lignelse til Folket: „En Mand plantede en Vingaard og lejede den ud til Vingaardsmænd og drog udenlands for lange Tider.
Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час.
10 Og da Tiden kom, sendte han en Tjener til Vingaardsmændene, for at de skulde give ham af Vingaardens Frugt; men Vingaardsmændene sloge ham og sendte ham tomhændet bort.
І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні.
11 Og han sendte fremdeles en anden Tjener; men de sloge ogsaa ham og forhaanede ham og sendte ham tomhændet bort.
І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні,
12 Og han sendte fremdeles en tredje; men ogsaa ham saarede de og kastede ham ud.
І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
13 Men Vingaardens Herre sagde: Hvad skal jeg gøre? Jeg vil sende min Søn, den elskede; de ville dog vel undse sig for ham.
Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
14 Men da Vingaardsmændene saa ham, raadsloge de indbyrdes og sagde: Det er Arvingen; lader os slaa ham ihjel, for at Arven kan blive vor.
Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
15 Og de kastede ham ud af Vingaarden og sloge ham ihjel. Hvad vil nu Vingaardens Herre gøre ved dem?
І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
16 Han vil komme og ødelægge disse Vingaardsmænd og give Vingaarden til andre.‟ Men da de hørte det, sagde de: „Det ske aldrig!‟
Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
17 Men han saa paa dem og sagde: „Hvad er da dette, som er skrevet: Den Sten, som Bygningsmændene forkastede, den er bleven til en Hovedhjørnesten?
Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?
18 Hver, som falder paa denne Sten, skal slaa sig sønder; men hvem den falder paa, ham skal den knuse.‟
Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
19 Og Ypperstepræsterne og de skriftkloge søgte at lægge Haand paa ham i den samme Time, men de frygtede for Folket; thi de forstode, at han sagde denne Lignelse imod dem.
І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.
20 Og de toge Vare paa ham og udsendte Lurere, der anstillede sig, som om de vare retfærdige, for at fange ham i Ord, saa de kunde overgive ham til Øvrigheden og Landshøvdingens Magt.
І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.
21 Og de spurgte ham og sagde: „Mester! vi vide, at du taler og lærer rettelig og ikke ser paa Personer, men lærer Guds Vej i Sandhed.
І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.
22 Er det os tilladt at give Kejseren Skat eller ej?‟
Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
23 Men da han mærkede deres Træskhed, sagde han til dem: „Hvorfor friste I mig?
Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?
24 Viser mig en Denar; hvis Billede og Overskrift bærer den?‟ Men de svarede og sagde: „Kejserens.‟
Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.
25 Men han sagde til dem: „Saa giver da Kejseren, hvad Kejserens er, og Gud, hvad Guds er.‟
Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
26 Og de kunde ikke fange ham i Ord i Folkets Paahør, og de forundrede sig over hans Svar og tav.
І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
27 Men nogle af Saddukæerne, som nægte, at der er Opstandelse, kom til ham og spurgte ham og sagde:
Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його,
28 „Mester! Moses har foreskrevet os: Dersom en har en Broder, som er gift, og denne dør barnløs, da skal hans Broder tage Hustruen og oprejse sin Broder Afkom.
говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
29 Nu var der syv Brødre; og den første tog en Hustru og døde barnløs.
Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний.
30 Ligesaa den anden.
І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний.
31 Og den tredje tog hende, og saaledes ogsaa alle syv; de døde uden at efterlade Børn.
І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали.
32 Men til sidst døde ogsaa Hustruen.
Опісля ж усїх умерла й жінка.
33 Hvem af dem faar hende saa til Hustru i Opstandelsen? thi de have alle syv haft hende til Hustru.‟
Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.
І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж: (aiōn g165)
35 men de, som agtes værdige til at faa Del i hin Verden og i Opstandelsen fra de døde, tage hverken til Ægte eller bortgiftes. (aiōn g165)
которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: (aiōn g165)
36 Thi de kunne ikke mere dø; thi de ere Engle lige og ere Guds Børn, idet de ere Opstandelsens Børn.
бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
37 Men at de døde oprejses, har ogsaa Moses givet til Kende i Stedet om Tornebusken, naar han kalder Herren: Abrahams Gud og Isaks Gud og Jakobs Gud.
А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
38 Men han er ikke dødes, men levendes Gud; thi for ham leve de alle.‟
Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть.
39 Men nogle af de skriftkloge svarede og sagde: „Mester! du talte vel.‟
Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
40 Og de turde ikke mere spørge ham om noget.
І більш не сьміли питати Його нї про що.
41 Men han sagde til dem: „Hvorledes siger man, at Kristus er Davids Søn?
Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
42 David selv siger jo i Psalmernes Bog: Herren sagde til min Herre: Sæt dig ved min højre Haand,
А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,
43 indtil jeg faar lagt dine Fjender som en Skammel for dine Fødder.
доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
44 Altsaa kalder David ham en Herre, hvorledes er han da hans Søn?‟
Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
45 Men i hele Folkets Paahør sagde han til Disciplene:
Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
46 „Vogter eder for de skriftkloge, som gerne ville gaa i lange Klæder og holde af at lade sig hilse paa Torvene og at have de fornemste Pladser i Synagogerne og at sidde øverst til Bords ved Maaltiderne,
Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
47 de, som opæde Enkers Huse og paa Skrømt bede længe; disse skulle faa des haardere Dom.‟
що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
