Job 6
1 Saa tog Job til Orde og svarede:
А Йов відповів та й сказав:
2 Gid man vejed min Harme og vejed min Ulykke mod den!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Thi tungere er den end Havets Sand, derfor talte jeg over mig!
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Thi i mig sidder den Almægtiges Pile, min Aand inddrikker deres Gift; Rædsler fra Gud forvirrer mig.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Skriger et Vildæsel midt i Græsset, brøler en Okse ved sit Foder?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Spiser man ferskt uden Salt, smager mon Æggehvide godt?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Min Sjæl vil ej røre derved, de Ting er som Lugt af en Løve.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 Ak, blev mit Ønske dog opfyldt, Gud give mig det, som jeg haaber;
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 vilde Gud dog knuse mig, række Haanden ud og skære mig fra,
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 saa vilde det være min Trøst — jeg hopped af Glæde trods skaanselsløs Kval at jeg ikke har nægtet den Helliges Ord.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Hvad er min Kraft, at jeg skal holde ud, min Udgang, at jeg skal være taalmodig?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Er da min Kraft som Stenens, er da mit Legeme Kobber?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Ak, for mig er der ingen Hjælp, hver Udvej lukker sig for mig.
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 Den, der nægter sin Næste Godhed, han bryder med den Almægtiges Frygt.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Mine Brødre sveg mig som en Bæk, som Strømme, hvis Vand svandt bort,
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 de, der var grumset af os, og som Sneen gemte sig i,
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 men som svandt ved Solens Glød, tørredes sporløst ud i Hede;
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Karavaner bøjer af fra Vejen, drager op i Ørkenen og gaar til Grunde;
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Temas Karavaner spejder, Sabas Rejsetog haaber paa dem,
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 men de beskæmmes i deres Tillid, de kommer derhen og skuffes!
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Ja, slige Strømme er I mig nu, Rædselen saa I og grebes af Skræk!
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Har jeg mon sagt: »Giv mig Gaver, løs mig med eders Velstand,
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 red mig af Fjendens Haand, køb mig fri fra Voldsmænds Haand!«
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Lær mig, saa vil jeg tie, vis mig, hvor jeg har fejlet!
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Redelig Tale, se, den gør Indtryk; men eders Revselse, hvad er den værd?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Er det jer Hensigt at revse Ord? Den fortvivledes Ord er dog Mundsvejr!
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Selv om en faderløs kasted I Lod og købslog om eders Ven.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Men vilde I nu dog se paa mig! Mon jeg lyver jer op i Ansigtet?
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Vend jer hid, lad der ikke ske Uret, vend jer, thi end har jeg Ret!
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Er der Uret paa min Tunge, eller skelner min Gane ej, hvad der er ondt?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
