Job 38
1 Saa svarede HERREN Job ud fra Stormvejret og sagde:
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
2 Hvem fordunkler mit Raad med Ord, som er uden Mening?
„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
3 Omgjord som en Mand dine Lænder, jeg vil spørge, og du skal lære mig!
Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
4 Hvor var du, da jeg grundede Jorden? Sig frem, om du har nogen Indsigt!
Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
5 Hvem bestemte dens Maal — du kender det jo — hvem spændte Maalesnor ud derover?
Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
6 Hvorpaa blev dens Støtter sænket, hvem lagde dens Hjørnesten,
У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
7 mens Morgenstjernerne jubled til Hobe, og alle Gudssønner raabte af Glæde?
коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
8 Hvem stængte for Havet med Porte, dengang det brusende udgik af Moders Skød,
І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
9 dengang jeg gav det Skyen til Klædning og Taagemulm til Svøb,
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
10 dengang jeg brød det en Grænse og indsatte Portslaa og Døre
і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
11 og sagde: »Hertil og ikke længer! Her standse dine stolte Vover!«
і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
12 Har du nogen Sinde kaldt Morgenen frem, ladet Morgenrøden vide sit Sted,
Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
13 saa den greb om Jordens Flige og gudløse rystedes bort,
щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
14 saa den dannedes til som Ler under Segl, fik Farve, som var den en Klædning?
Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
15 De gudløses Lys toges fra dem, den løftede Arm blev knust.
І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
16 Har du mon været ved Havets Kilder, har du mon vandret paa Dybets Bund?
Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
17 Mon Dødens Porte har vist sig for dig, skued du Mulmets Porte?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
18 Saa du ud over Jordens Vidder? Sig frem, om du ved, hvor stor den er!
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
19 Hvor er Vejen til Lysets Bolig, og hvor har Mørket mon hjemme,
Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
20 saa du kunde hente det til dets Rige og bringe det hen paa Vej til dets Bolig?
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
21 Du ved det, du blev jo født dengang, dine Dages Tal er jo stort!
Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
22 Har du været, hvor Sneen gemmes, og skuet, hvor Hagelen vogtes,
Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
23 den, jeg gemmer til Trængselens Tid, til Kampens og Krigens Dag?
які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
24 Hvor er Vejen did, hvor Lyset deler sig, hvor Østenvinden spreder sig ud over Jorden?
Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
25 Hvem aabnede Regnen en Rende og Tordenens Lyn en Vej
Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
26 for at væde folketomt Land, Ørkenen, hvor ingen bor,
щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
27 for at kvæge Øde og Ødemark og fremkalde Urter i Ørkenen?
щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
28 Har Regnen mon en Fader, hvem avlede Duggens Draaber?
Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
29 Af hvilket Skød kom Isen vel frem, hvem fødte mon Himlens Rim?
Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
30 Vandet størkner som Sten, Dybets Flade trækker sig sammen.
Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
31 Knytter du Syvstjernens Baand, kan du løse Orions Lænker?
Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
32 Lader du Aftenstjernen gaa op i Tide, leder du Bjørnen med Unger?
Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
33 Kender du Himmelens Love, fastsætter du dens Magt over Jorden?
Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
34 Kan du løfte Røsten til Sky, saa Vandskyl adlyder dig?
Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
35 Sender du Lynene ud, saa de gaar, og svarer de dig: »Her er vi!«
Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
36 Hvem lagde Visdom i sorte Skyer, hvem gav Luftsynet Kløgt?
Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
37 Hvem er saa viis, at han tæller Skyerne, hvem hælder Himmelens Vandsække om,
Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
38 naar Jorden ligger i Ælte, og Leret klumper sig sammen?
коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
39 Jager du Rov til Løvinden, stiller du Ungløvers Hunger,
Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
40 naar de dukker sig i deres Huler; ligger paa Lur i Krat?
як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
41 Hvem skaffer Ravnen Æde, naar Ungerne skriger til Gud og flakker om uden Føde?
Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
