Job 36
1 Og videre sagde Elihu:
І далі Елігу казав:
2 Bi nu lidt, jeg har noget at sige dig, thi end har jeg Ord til Forsvar for Gud.
„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
3 Jeg vil hente min Viden langvejsfra og skaffe min Skaber Ret;
Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
4 thi for vist, mine Ord er ikke Opspind, en Mand med fuldkommen Indsigt har du for dig.
Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
5 Se, Gud forkaster det stive Sind,
Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
6 den gudløse holder han ikke i Live; de arme lader han faa deres Ret,
Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 fra retfærdige vender han ikke sit Blik, men giver dem Plads for stedse hos Konger paa Tronen i Højhed.
Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
8 Og hvis de bindes i Lænker, fanges i Nødens Baand,
А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
9 saa viser han dem deres Gerning, deres Synder, at de hovmodede sig,
то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 aabner deres Øre for Tugt og byder dem vende sig bort fra det onde.
Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
11 Hvis de saa hører og bøjer sig, da ender de deres Dage i Lykke, i liflig Fryd deres Aar.
Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
12 Men hører de ikke, falder de for Sværd og opgiver Aanden i Uforstand.
Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
13 Men vanhellige Hjerter forbitres; naar han binder dem, raaber de ikke om Hjælp;
А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 i Ungdommen dør deres Sjæl, deres Liv faar Mandsskøgers Lod.
У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
15 Den elendige frelser han ved hans Elende og aabner hans Øre ved Trængsel.
Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
16 Men dig har Medgangen lokket, du var i Fred for Ulykkens Gab; ingen Trængsel indjog dig Skræk, fuldt var dit Bord af fede Retter.
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
17 Den gudløses som kom til fulde over dig, hans retfærdige Dom greb dig fat.
Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
18 Lad dig ikke lokke af Vrede til Spot eller Bødens Storhed lede dig vild!
Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
19 Kan vel dit Skrig gøre Ende paa Nøden, eller det at du opbyder al din Kraft?
Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
20 Ej maa du længes efter Natten, som opskræmmer Folkeslag der, hvor de er;
Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
21 va'r dig og vend dig ikke til Uret, saa du foretrækker ondt for at lide.
Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
22 Se, ophøjet er Gud i sin Vælde, hvo er en Lærer som han?
Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
23 Hvo foreskrev ham hans Vej, og hvo turde sige: »Du gjorde Uret!«
Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
24 Se til at ophøje hans Værk, som Mennesker priser i Sang!
Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25 Alle Mennesker ser det med Fryd, skønt dødelige skuer det kun fra det fjerne.
що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
26 Se, Gud er ophøjet, kan ikke ransages, Tal paa hans Aar kan ikke findes.
Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
27 Thi Draaber drager han ud af Havet, i hans Taage siver de ned som Regn,
Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
28 og Skyerne lader den strømme og dryppe paa mange Folk.
що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
29 Hvo fatter mon Skyernes Vidder eller hans Boligs Bulder?
Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
30 Se, han breder sin Taage om sig og skjuler Havets Rødder;
Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
31 Thi dermed nærer han Folkene, giver dem Brød i Overflod;
бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
32 han hyller sine Hænder i Lys og sender det ud imod Maalet;
Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
33 hans Torden melder hans Komme, selv Kvæget melder hans Optræk.
Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
