Job 34
1 Og Elihu tog til Orde og sagde:
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 Hør mine Ord, I vise, I forstandige Mænd, laan mig Øre!
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 Thi Øret prøver Ord, som Ganen smager paa Mad;
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 lad os udgranske, hvad der er Ret, med hinanden skønne, hvad der er godt!
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 Job sagde jo: »Jeg er retfærdig, min Ret har Gud sat til Side;
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 min Ret til Trods skal jeg være en Løgner? Skønt brødefri er jeg saaret til Døden!«
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 Er der mon Mage til Job? Han drikker Spot som Vand,
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 søger Selskab med Udaadsmænd og Omgang med gudløse Folk!
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 Thi han sagde: »Det baader ikke en Mand, at han har Venskab med Gud!«
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 Derfor, I kloge, hør mig: Det være langt fra Gud af synde, fra den Almægtige at gøre ondt;
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 nej, han gengælder Menneskets Gerning, handler med Manden efter hans Færd;
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 Gud forbryder sig visselig ej, den Almægtige bøjer ej Retten!
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 Hvo gav ham Tilsyn med Jorden, hvo vogter, mon hele Verden?
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 Drog han sin Aand tilbage og tog sin Aande til sig igen,
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 da udaanded Kødet til Hobe, og atter blev Mennesket Støv!
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 Har du Forstand, saa hør derpaa, laan Øre til mine Ord!
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Mon en, der hadede Ret, kunde styre? Dømmer du ham, den Retfærdige, Vældige?
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Han, som kan sige til Kongen: »Din Usling!« og »Nidding, som du er!« til Stormænd,
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 som ikke gør Forskel til Fordel for Fyrster ej heller foretrækker rig for ringe, thi de er alle hans Hænders Værk.
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 Brat maa de dø, endda midt om Natten; de store slaar han til, og borte er de, de vældige fjernes uden Menneskehaand.
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 Thi Menneskets Veje er ham for Øje, han skuer alle dets Skridt;
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 der er intet Mørke og intet Mulm, som Udaadsmænd kan gemme sig i.
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 Thi Mennesket sættes der ingen Frist til at møde i Retten for Gud;
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 han knuser de vældige uden Forhør og sætter andre i Stedet.
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 Jeg hævder derfor: Han ved deres Gerninger, og ved Nattetide styrter han dem;
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 for deres Gudløshed slaas de sønder, for alles Øjne tugter han dem,
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 fordi de veg bort fra ham og ikke regned hans Veje det mindste,
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 saa de voldte, at ringe raabte til ham, og han maatte høre de armes Skrig.
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 Tier han stille, hvo vil dømme ham? Skjuler han sit Aasyn, hvo vil laste ham? Over Folk og Mennesker vaager han dog,
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 for at ikke en vanhellig skal herske, en af dem, der er Folkets Snarer.
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 Siger da en til Gud: »Fejlet har jeg, men synder ej mer,
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 jeg ser det, lær du mig; har jeg gjort Uret, jeg gør det ej mer!«
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 skal han da gøre Gengæld, fordi du vil det, fordi du indvender noget? Ja du, ikke jeg, skal afgøre det, saa sig da nu, hvad du ved!
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Kloge Folk vil sige til mig som og vise Mænd, der hører mig:
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 »Job taler ikke med Indsigt, hans Ord er uoverlagte!
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 Gid Job uden Ophør maa prøves, fordi han svarer som slette Folk!
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 Thi han dynger Synd paa Synd, han optræder hovent iblandt os og fremfører mange Ord imod Gud!«
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
