Job 27
1 Job vedblev at fremsætte sit Tankesprog:
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 Saa sandt Gud lever, som satte min Ret til Side, den Almægtige, som gjorde mig mod i Hu:
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 Saa længe jeg drager Aande og har Guds Aande i Næsen,
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 skal mine Læber ej tale Uret, min Tunge ej fare med Svig!
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Langt være det fra mig at give jer Ret; til jeg udaander, opgiver jeg ikke min Uskyld.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 Jeg hævder min Ret, jeg slipper den ikke, ingen af mine Dage piner mit Sind.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 Som den gudløse gaa det min Fjende, min Modstander som den lovløse!
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Thi hvad er den vanhelliges Haab, naar Gud bortskærer og kræver hans Sjæl?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Hører mon Gud hans Skrig, naar Angst kommer over ham?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Mon han kan fryde sig over den Almægtige, føjer han ham, naar han paakalder ham?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Jeg vil lære jer om Guds Haand, den Almægtiges Tanker dølger jeg ikke;
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 se, selv har I alle set det, hvi har I saa tomme Tanker?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 Det er den gudløses Lod fra Gud, Arven, som Voldsmænd faar fra den Almægtige:
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 Vokser hans Sønner, er det for Sværdet, hans Afkom mættes ikke med Brød;
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 de øvrige bringer Pesten i Graven, deres Enker kan ej holde Klage over dem.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Opdynger han Sølv som Støv og samler sig Klæder som Ler —
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 han samler, men den retfærdige klæder sig i dem, og Sølvet arver den skyldfri;
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 han bygger sit Hus som en Edderkops, som Hytten, en Vogter gør sig;
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 han lægger sig rig, men for sidste Gang, han slaar Øjnene op, og er det ej mer;
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Rædsler naar ham som Vande, ved Nat river Stormen ham bort;
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 løftet af Østenstorm farer han bort, den fejer ham væk fra hans Sted.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 Skaanselsløst skyder han paa ham, i Hast maa han fly fra hans Haand;
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 man klapper i Hænderne mod ham og piber ham bort fra hans Sted!
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
