Job 21
1 Saa tog Job til Orde og svarede:
А Йов відповів та й сказав:
2 Hør dog, hør mine Ord, lad det være Trøsten, I giver!
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Find jer nu i, at jeg taler, siden kan I jo haane!
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Gælder min Klage Mennesker? Hvi skulde jeg ej være utaalmodig?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Vend jer til mig og stivn af Rædsel, læg Haand paa Mund!
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Jeg gruer, naar jeg tænker derpaa, mit Legeme gribes af Skælven:
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 De gudløse, hvorfor lever de, bliver gamle, ja vokser i Kraft?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Deres Æt har de blivende hos sig, deres Afkom for deres Øjne;
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 deres Huse er sikre mod Rædsler, Guds Svøbe rammer dem ikke;
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 ej springer deres Tyr forgæves, Koen kælver, den kaster ikke;
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 de slipper deres Drenge ud som Faar, deres Børneflok boltrer sig ret;
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 de synger til Pauke og Citer, er glade til Fløjtens Toner;
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 skønt de siger til Gud: »Gaa fra os, at kende dine Veje er ikke vor Lyst!
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Den Almægtige? Hvad han? Skal vi tjene ham? Hvad Gavn at banke paa hos ham?«
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Er ej deres Lykke i deres Haand og gudløses Raad ham fjernt?
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Naar gaar de gudløses Lampe ud og naar kommer Ulykken over dem? Naar deler han Loddet ud i sin Vrede,
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 saa de bliver som Straa for Vinden, som Avner, Storm fører bort?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Gemmer Gud hans Ulykkeslod til hans Børn? Ham selv gengælde han, saa han mærker det,
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 lad ham selv faa sit Vanheld at se, den Almægtiges Vrede at drikke!
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Thi hvad bryder han sig siden om sit Hus, naar hans Maaneders Tal er udrundet?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Kan man vel tage Gud i Skole, ham, som dømmer de højeste Væsner?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 En dør jo paa Lykkens Tinde, helt tryg og saa helt uden Sorger:
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 hans Spande er fulde af Mælk, hans Knogler af saftig Marv;
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 med bitter Sjæl dør en anden og har aldrig nydt nogen Lykke;
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 de lægger sig begge i Jorden, og begge dækkes af Orme!
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Se, jeg kender saa vel eders Tanker og de Rænker, I spinder imod mig,
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 naar I siger: »Hvor er Stormandens Hus og det Telt, hvor de gudløse bor?«
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Har I aldrig spurgt de berejste og godkendt deres Beviser:
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Den onde skaanes paa Ulykkens Dag og frelses paa Vredens Dag.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Hvem foreholder ham vel hans Færd, gengælder ham, hvad han gør?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Til Graven bæres han hen, ved hans Gravhøj holdes der Vagt;
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 i Dalbunden hviler han sødt, Alverden følger saa efter, en Flok uden Tal gik forud for ham.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Hvor tom er den Trøst, som I giver! Eders Svar — kun Svig er tilbage!
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
