Job 20
1 Saa tog Na'amatiten Zofar til Orde og sagde:
І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
2 Derfor bruser Tankerne i mig, og derfor stormer det i mig;
„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
3 til min Skam maa jeg høre paa Tugt, faar tankeløst Mundsvejr til Svar!
Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
4 Ved du da ikke fra Arilds Tid, fra Tiden, da Mennesket sattes paa Jorden,
Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
5 at gudløses Jubel er kort og vanhelliges Glæde stakket?
то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
6 Steg end hans Hovmod til Himlen, raged hans Hoved i Sky,
Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
7 som sit Skarn forgaar han for evigt, de, der saa ham, siger: »Hvor er han?«
проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
8 Han flyr som en Drøm, man finder ham ikke, som et Nattesyn jages han bort;
Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
9 Øjet, der saa ham, ser ham ej mer, hans Sted faar ham aldrig at se igen.
його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
10 Hans Sønner bejler til ringes Yndest, hans Hænder maa give hans Gods tilbage.
Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
11 Hans Ben var fulde af Ungdomskraft, men den lægger sig med ham i Støvet.
Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
12 Er det onde end sødt i hans Mund, naar han gemmer det under sin Tunge,
Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
13 sparer paa det og slipper det ikke, holder det fast til sin Gane,
над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
14 saa bliver dog Maden i hans Indre til Slangegift inden i ham;
то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
15 Godset, han slugte, maa han spy ud, Gud driver det ud af hans Bug,
Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
16 han indsuger Slangernes Gift, og Øgleungen slaar ham ihjel;
Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
17 han skuer ej Strømme af Olie, Bække af Honning og Fløde;
Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
18 han maa af med sin Vinding, svælger den ej, faar ingen Glæde af tilbyttet Gods.
Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
19 Thi han knuste de ringe og lod dem ligge, ranede Huse, han ej havde bygget.
Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
20 Thi han har ingen Hjælp af sin Rigdom, trods sine Skatte reddes han ikke;
Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
21 ingen gik fri for hans Glubskhed, derfor varer hans Lykke ikke;
Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
22 midt i sin Overflod har han det trangt, al Slags Nød kommer over ham.
за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
23 For at fylde hans Bug sender Gud sin Vredes Glød imod ham, lader sin Harme regne paa ham.
Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
24 Flyr han for Brynje af Jern, saa gennemborer ham Kobberbuen;
Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
25 en Kniv kommer ud af hans Ryg, et lynende Staal af hans Galde; over ham falder Rædsler,
Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
26 idel Mørke er opsparet til ham; Ild, der ej blæses op, fortærer ham, æder Levningen i hans Telt.
При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
27 Himlen bringer hans Brøde for Lyset, og Jorden rejser sig mod ham.
Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
28 Hans Huses Vinding maa bort, rives bort paa Guds Vredes Dag.
урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
29 Slig er den gudløses Lod fra Gud og Lønnen fra Gud for hans Brøde!
Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
