Job 19
1 Saa tog Job til Orde og svarede:
А Йов відповів та й сказав:
2 Hvor længe vil I krænke min Sjæl og slaa mig sønder med Ord?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 I haaner mig nu for tiende Gang, mishandler mig uden Skam.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 Har jeg da virkelig fejlet, hænger der Fejl ved mig?
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 Eller gør I jer store imod mig og revser mig ved at smæde?
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 Saa vid da, at Gud har bøjet min Ret, omspændt mig med sit Net.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Se, jeg skriger: Vold! men faar ikke Svar, raaber om Hjælp, der er ingen Ret.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 Han spærred min Vej, jeg kom ikke frem, han hylled mine Stier i Mørke;
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 han klædte mig af for min Ære, berøved mit Hoved Kronen,
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 brød mig ned overalt, saa jeg maa bort, oprykked mit Haab som Træet;
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 hans Vrede blussede mod mig, han regner mig for sin Fjende;
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 samlede rykker hans Flokke frem og bryder sig Vej imod mig, de lejrer sig om mit Telt.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 Mine Brødre har fjernet sig fra mig, Venner er fremmede for mig,
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 mine nærmeste og Kendinge holder sig fra mig, de, der er i mit Hus, har glemt mig;
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 mine Piger regner mig for en fremmed, vildfremmed er jeg i deres Øjne;
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 ej svarer min Træl, naar jeg kalder, jeg maa trygle ham med min Mund;
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 ved min Aande væmmes min Hustru, mine egne Brødre er jeg en Stank;
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 selv Drenge agter mig ringe, naar jeg rejser mig, taler de mod mig;
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 Standsfæller væmmes til Hobe ved mig, de, jeg elskede, vender sig mod mig.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 Benene hænger fast ved min Hud, med Kødet i Tænderne slap jeg bort.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Naade, mine Venner, Naade, thi Guds Haand har rørt mig!
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Hvi forfølger og I mig som Gud og mættes ej af mit Kød?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Ak, gid mine Ord blev skrevet op, blev tegnet op i en Bog,
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 med Griffel af Jern, med Bly indristet i Klippen for evigt!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 Men jeg ved, at min Løser lever, over Støvet vil en Forsvarer staa frem.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 Naar min sønderslidte Hud er borte, skal jeg ud fra mit Kød skue Gud,
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 hvem jeg skal se paa min Side; ham skal mine Øjne se, ingen fremmed! Mine Nyrer forgaar i mit Indre!
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 Naar I siger: »Hor vi skal forfølge ham, Sagens Rod vil vi udfinde hos ham!«
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 saa tag jer i Vare for Sværdet; thi Vrede rammer de lovløse, at I skal kende, der kommer en Dom!
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
