Job 11
1 Saa tog Na'amatiten Zofar til Orde og sagde:
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 Skal en Ordgyder ej have Svar, skal en Mundheld vel have Ret?
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 Skal Mænd vel tie til din Skvalder, skal du spotte og ikke faa Skam?
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 Du siger: »Min Færd er lydeløs, og jeg er ren i hans Øjne!«
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 Men vilde dog Gud kun tale, oplade sine Læber imod dig,
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 kundgøre dig Visdommens Løndom, thi underfuld er den i Væsen; da vilde du vide, at Gud har glemt dig en Del af din Skyld!
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 Har du loddet Bunden i Gud og naaet den Almægtiges Grænse?
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 Den overgaar Jorden i Vidde, er mere vidtstrakt end Havet.
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 Farer han frem og fængsler, stævner til Doms, hvem hindrer ham?
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 Han kender jo Løgnens Mænd, Uret ser han og agter derpaa,
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 saa tomhjernet Mand faar Vid, og Vildæsel fødes til Menneske.
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 Hvis du faar Skik paa dit Hjerte og breder dine Hænder imod ham,
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 hvis Uret er fjern fra din Haand, og Brøde ej bor i dit Telt,
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 ja, da kan du lydefri løfte dit Aasyn og uden at frygte staa fast,
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 ja, da skal du glemme din Kvide, mindes den kun som Vand, der flød bort;
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 dit Liv skal overstraale Middagssolen, Mørket vorde som lyse Morgen.
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 Tryg skal du være, fordi du har Haab; du ser dig om og gaar trygt til Hvile,
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 du ligger uden at skræmmes op. Til din Yndest vil mange bejle.
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 Men de gudløses Øjne vansmægter; ude er det med deres Tilflugt, deres Haab er blot at udaande Sjælen!
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
