Salme 94
1 Herre! Gud, hvem Hævnen hører til, Gud, hvem Hævnen hører til, aabenbar dig herligt!
О Боже помсти, Господи, Боже помсти, з’яви Себе!
2 Rejs dig, du Jordens Dommer! bring Gengældelse over de hovmodige.
Піднімися, Судде землі, віддай гордим по заслугам!
3 Herre! hvor længe skulle de ugudelige, hvor længe skulle de ugudelige fryde sig?
Аж доки нечестиві, Господи, доки нечестиві торжествувати будуть?
4 De udgyde en Strøm af Ord, de føre fræk Tale; de rose sig selv, alle de, som øve Uret.
Вивергають, промовляють вони пиху, нахваляються всі, хто чинить гріх.
5 Herre! de knuse dit Folk og plage din Arv.
Народ Твій, Господи, вони вражають ударами й пригнічують Твій спадок.
6 De ihjelslaa Enken og den fremmede og myrde de faderløse.
Вдову й приходька вбивають, сироту гублять
7 Og de sagde: Herren ser det ikke, og Jakobs Gud mærker det ikke.
кажучи: «Не бачить Господь, і не вникає [в це] Бог Якова».
8 Giver dog Agt, I ufornuftige iblandt Folket! og I Daarer! naar ville I blive kloge?
Схаменіться, невігласи серед народу! Коли ви станете розумнішими, безумці?
9 Mon han, som plantede Øret, ikke skulde høre? eller mon han, som dannede Øjet, ikke skulde se?
Той, Хто насадив вухо, хіба не почує? Чи Той, Хто око створив, не побачить?
10 Mon han, som advarer Hedningerne, ikke skulde straffe? han, som lærer et Menneske Kundskab!
Той, Хто народи карає, хіба не докорить? Той, Хто сам людині дає знання?
11 Herren kender Menneskenes Tanker, thi de ere Forfængelighed.
Господь знає думки людини, що вони – марнота.
12 Salig er den Mand, som du, Herre! advarer, og den, du underviser ud af din Lov
Блаженний муж, якого Ти наставляєш, Господи, і Законом Твоїм навчаєш його,
13 for at skaffe ham Hvile fra de onde Dage, indtil der bliver gravet en Grav for den ugudelige.
щоб заспокоїти його у дні лиха, поки буде викопана яма нечестивому!
14 Thi Herren skal ikke opgive sit Folk og ej forlade sin Arv.
Адже не покине Господь народу Свого й спадку Свого не полишить.
15 Thi Retten skal vende tilbage til Retfærdighed, og alle de oprigtige af Hjertet skulle efterfølge den.
Суд знову стане справедливим, і підуть услід за ним усі, праведні серцем.
16 Hvo staar hos mig imod de onde? hvo stiller sig hos mig imod dem, som gøre Uret?
Хто стане за мене проти злодіїв? Хто стоятиме за мене проти тих, що чинять гріх?
17 Dersom Herren ikke havde været min Hjælp, da havde min Sjæl paa lidet nær boet i det stille.
Якби Господь не був допомогою моєю, то оселилася б душа моя в [країні] мовчання.
18 Der jeg sagde: Min Fod snublede, da opholdt, o Herre! din Miskundhed mig.
Коли сказав я: «Хитається нога моя», милість Твоя, Господи, підтримала мене.
19 Der jeg havde mange Bekymringer i mit Inderste, da forlystede din Trøst min Sjæl.
Коли тривожні думки множаться в нутрі моєму, Твоя втіха збадьорює мою душу.
20 Skulde Ondskabens Trone have Samkvem med dig? den, som gør Uret tvært imod, hvad Ret er?
Хіба може мати щось спільне з Тобою престол загибелі, що діє всупереч постанові [Закону]?
21 De slaa sig sammen skarevis imod en retfærdigs Sjæl, og de fordømme uskyldigt Blod.
Натовпом тиснуть вони на душу праведника, і кров невинну засуджують [на страту].
22 Men Herren blev mig en Befæstning, og min Gud blev mig en Tilflugts Klippe.
Але Господь став моєю твердинею, і Бог мій – скеля мого притулку.
23 Og han har ladet deres Uret falde tilbage over dem og skal udrydde dem for deres Ondskab; Herren vor Gud skal udrydde dem.
Він поверне проти них їхні власні гріхи і їхніми ж злодійствами знищить їх; знищить їх Господь, Бог наш.
