Salme 90
1 Herre! du har været vor Bolig fra Slægt til Slægt.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Владико, Ти був пристановищем нашим з роду в рід.
2 Før Bjergene bleve til, og du dannede Jorden og Jorderige, fra Evighed til Evighed er du Gud.
Перш ніж народилися гори й Ти утворив землю і всесвіт, від віку й до віку Ти – Бог.
3 Du vender det med et Menneske, at han bliver knust; og du siger: Kommer igen, I Menneskens Børn!
Ти повертаєш людину назад у порох і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!»
4 Thi tusinde Aar ere for dine Øjne som den Dag i Gaar, naar den er forbigangen; og som en Nattevagt.
Адже тисяча років в очах Твоїх, немов день вчорашній, що минає, як сторожа вночі.
5 Du bortskyller dem, de blive som en Søvn, om Morgenen ere de som Græs, der gaar bort.
Потоком Ти несеш людей, немов сон минули вони; як трава, що вранці сходить,
6 Om Morgenen blomstrer det, og det gaar bort, om Aftenen afhugges det og tørres.
вранці цвіте й рясніє, а ввечері в’яне й засихає.
7 Thi vi fortæres i din Vrede, og vi forfærdes i din Harme.
Ми щезаємо у гніві Твоєму, і через лють Твою ми збентежені.
8 Du har sat vore Misgerninger for dine Øjne, vor skjulte Synd for dit Ansigts Lys.
Ти поклав наші беззаконня перед Собою, наші приховані [гріхи вивів] на світло Твого обличчя.
9 Thi alle vore Dage ere svundne bort i din Vrede, vi have hentæret vore Aar som en Tanke.
Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй; роки наші згасають, немов стогін.
10 Vore Aars Dage, de ere halvfjerdsindstyve Aar, og er der Styrke, firsindstyve Aar; og deres Stolthed er Møje og Forfængelighed; thi hastelig gaar den forbi, og vi flyve derfra.
Днів наших – сімдесят років, а якщо є сила, то вісімдесят років, і найкраще в них [забирає] праця й смуток; вони минають швидко, і ми відлітаємо.
11 Hvo kender din Vredes Magt og din Harme, saaledes som Frygten for dig udkræver?
Хто знає силу гніву Твого? Страх перед Тобою, [настільки великий], як і лють Твоя.
12 Lær os saaledes at tælle vore Dage, at vi bekomme Visdom i Hjertet.
Навчи нас так лічити дні наші, щоб ми набули мудре серце.
13 Vend om, Herre! hvor længe —? og lad det gøre dig ondt over dine Tjenere.
Повернися ж, Господи, доки так буде? Змилуйся над рабами Твоїми!
14 Mæt os aarle med din Miskundhed, saa ville vi synge med Fryd og være glade i alle vore Dage.
Насичуй нас милістю Твоєю вранці, тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші.
15 Glæd os efter de Dage, som du har plaget os, efter de Aar, som vi have set Ulykke.
Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас, за ті роки, коли ми бачили лихо.
16 Lad din Gerning aabenbares for dine Tjenere og din Herlighed over deres Børn.
Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм, і велич Твоя – синам їхнім.
17 Og Herrens, vor Guds, Livsalighed være over os, og gør du vore Hænders Gerning fast for os, ja, gør vore Hænders Gerning fast!
І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас. Справу рук наших утверди для нас, справу рук наших зміцни нам.
