Salme 81
1 Til Sangmesteren; til Githith; af Asaf.
Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів. Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
2 Synger med Fryd for Gud, vor Styrke, raaber med Glæde for Jakobs Gud!
заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
3 Istemmer Lovsang, og giver Trommen, den liflige Harpe med Psalteren hid!
засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
4 Blæser i Trompeten ved Nymaane, ved Fuldmaane, til vor Højtidsdag!
бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
5 Thi den er en Skik i Israel, en Lov for Jakobs Gud.
На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
6 Den satte han til et Vidnesbyrd i Josef, der han drog ud imod Ægyptens Land; jeg hørte en Røst, som jeg ikke kendte:
„Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
7 „Jeg tog Byrden bort fra hans Skuldre, hans Hænder bleve befriede fra Bærekurven.
Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. (Се́ла)
8 Du paakaldte i Nøden, og jeg udfriede dig; jeg bønhørte dig fra Tordenskyens Skjul, jeg prøvede dig ved Meriba Vande. (Sela)
Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
9 Hør, mit Folk! og jeg vil vidne imod dig; Israel! gid du vilde høre mig.
нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
10 Der skal ingen fremmed Gud være hos dig, og du skal ikke tilbede andre Folks Gud.
Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
11 Jeg er Herren din Gud, som førte dig op fra Ægyptens Land; lad din Mund vidt op, og jeg vil fylde den.
Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
12 Men mit Folk hørte ikke min Røst, og Israel vilde ikke tjene mig.
і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
13 Og jeg lod dem fare i deres Hjertes Stivhed; de vandrede efter deres egne Raad.
Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
14 Gid mit Folk vilde høre mig! gid Israel vilde vandre paa mine Veje!
ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
15 Da vilde jeg om et lidet ydmyge deres Fjender og vende min Haand imod deres Modstandere.
Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
16 De, som hade Herren, skulde smigre for det, og deres Tid skulde vare evindelig. Og jeg skulde bespise det med den bedste Hvede, ja, jeg vilde mætte dig med Honning af en Klippe‟.
і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
