Salme 81
1 Til Sangmesteren; til Githith; af Asaf.
Керівнику хору. У стилі ґіттіт. Псалом Асафів. Радісно співайте Богові, твердині нашій, вигукніть переможно Богові Якова!
2 Synger med Fryd for Gud, vor Styrke, raaber med Glæde for Jakobs Gud!
Заспівайте пісню, вдарте у бубон, заграйте на арфі милозвучній і лірі.
3 Istemmer Lovsang, og giver Trommen, den liflige Harpe med Psalteren hid!
Сурміть у ріг на свято нового місяця і в повний місяць, у день святкування нашого.
4 Blæser i Trompeten ved Nymaane, ved Fuldmaane, til vor Højtidsdag!
Бо це постанова для Ізраїля, правило від Бога Якова.
5 Thi den er en Skik i Israel, en Lov for Jakobs Gud.
Він встановив це як одкровення для Йосифа, коли Він проходив по землі Єгипетській. Я чув мову, якої не знав:
6 Den satte han til et Vidnesbyrd i Josef, der han drog ud imod Ægyptens Land; jeg hørte en Røst, som jeg ikke kendte:
«Я зняв ярмо з його плеч, його руки звільнилися від коша.
7 „Jeg tog Byrden bort fra hans Skuldre, hans Hænder bleve befriede fra Bærekurven.
У скорботі ти покликав [Мене], і Я визволив тебе; відповідав тобі з-під покрову грозової хмари; випробовував тебе при водах Мериви. (Села)
8 Du paakaldte i Nøden, og jeg udfriede dig; jeg bønhørte dig fra Tordenskyens Skjul, jeg prøvede dig ved Meriba Vande. (Sela)
Слухай, народе Мій, Я буду свідчити тобі. О Ізраїлю, якби ти послухався Мене!
9 Hør, mit Folk! og jeg vil vidne imod dig; Israel! gid du vilde høre mig.
Нехай не буде в тебе чужого бога, і не вклоняйся богові чужоземному.
10 Der skal ingen fremmed Gud være hos dig, og du skal ikke tilbede andre Folks Gud.
Я – Господь, Бог твій, Який вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий свої вуста, і Я наповню їх.
11 Jeg er Herren din Gud, som førte dig op fra Ægyptens Land; lad din Mund vidt op, og jeg vil fylde den.
Але народ Мій не слухався Мого голосу, Ізраїль не вподобав Мене.
12 Men mit Folk hørte ikke min Røst, og Israel vilde ikke tjene mig.
Тому полишив Я їх владі впертості власних сердець – нехай ходять за своїми задумами.
13 Og jeg lod dem fare i deres Hjertes Stivhed; de vandrede efter deres egne Raad.
О, якби народ Мій слухався Мене, Ізраїль ходив би Моїми дорогами!
14 Gid mit Folk vilde høre mig! gid Israel vilde vandre paa mine Veje!
Ще трохи, і Я підкорив би ворогів їхніх і на супротивників їхніх простягнув би руку Мою.
15 Da vilde jeg om et lidet ydmyge deres Fjender og vende min Haand imod deres Modstandere.
Ті, хто Господа ненавидить, плазували б перед Ним, і час [їхньої кари] тривав би вічно.
16 De, som hade Herren, skulde smigre for det, og deres Tid skulde vare evindelig. Og jeg skulde bespise det med den bedste Hvede, ja, jeg vilde mætte dig med Honning af en Klippe‟.
Я годував би Ізраїля найкращою пшеницею й насичував би тебе медом зі скелі».
