Salme 78

1 Mit Folk! vend dine Øren til min Lære, bøjer eders Øren til min Munds Tale!

Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!

2 Jeg vil oplade min Mund med Ordsprog, jeg vil udgyde mørke Taler fra fordums Tid,

Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,

3 dem, som vi have hørt og vide, og vore Fædre have fortalt os.

які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.

4 Dette ville vi ikke dølge for deres Børn, for den Slægt, som kommer herefter, men forkynde Herrens megen Pris og hans Styrke og hans underfulde Gerninger, som han har gjort.

Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.

5 Han oprettede et Vidnesbyrd i Jakob og satte en Lov i Israel, i hvilken han bød vore Fædre at kundgøre dem for deres Børn,

Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,

6 paa det den Slægt, som kom herefter, de Børn, som skulde fødes, kunde vide det, at de kunde staa op og fortælle det for deres Børn,

щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.

7 og at de maatte sætte deres Haab paa Gud og ikke glemme Guds Gerninger, men bevare hans Bud;

Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.

8 og at de ikke skulde vorde som deres Fædre, en modvillig og genstridig Slægt, en Slægt, som ikke beredte sit Hjerte, og hvis Aand ikke holdt trofast ved Gud.

Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.

9 Efraims Børn vare rustede Bueskytter, men svigtede paa Stridens Dag.

Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.

10 De holdt ikke Guds Pagt og vægrede sig ved at vandre i hans Lov.

Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.

11 Og de glemte hans Gerninger og hans underfulde Ting, som han havde ladet dem se.

Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.

12 For deres Fædre havde han gjort Undere i Ægyptens Land, paa Zoans Mark.

Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.

13 Han adskilte Havet og lod dem gaa igennem og optaarnede Vandet som en Dynge.

Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.

14 Og han ledede dem om Dagen ved Skyen og den ganske Nat ved Ildens Lys.

Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.

15 Han kløvede Klipper i Ørken og gav dem at drikke som af store Dyb.

Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.

16 Og han lod Bække strømme frem af Klippen og lod Vand rinde ned som Floder.

Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.

17 Men de bleve endnu ved med at synde imod ham, med at være genstridige imod den Højeste i Ørken.

Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.

18 Og de fristede Gud i deres Hjerte, saa at de begærede Mad for deres Lyst.

Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.

19 Og de talte imod Gud; de sagde: Mon Gud kan berede et Bord i Ørken?

Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?

20 Se, han har slaget Klippen, saa at der flød Vand, og Bækkene løb over; mon han og kan give Brød; mon han kan skaffe Kød for sit Folk?

Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»

21 Derfor, da Herren hørte det, blev han fortørnet; og en Ild optændtes imod Jakob, og en Vrede opkom imod Israel,

Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,

22 fordi de ikke troede paa Gud og ikke forlode sig paa hans Frelse.

бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.

23 Og han bød Skyerne heroventil og oplod Himlenes Døre.

Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,

24 Og han lod Man regne paa dem til at æde og gav dem Himmelkorn.

і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.

25 Hver aad de stærkes Brød; han sendte dem Mad til Mættelse.

Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.

26 Han lod Østenvejr fare frem under Himmelen og førte Søndenvejr frem ved sin Styrke.

Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.

27 Og han lod Kød regne ned over dem som Støv og flyvende Fugle som Havets Sand.

Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,

28 Og han lod dem falde midt i sin Lejr, trindt omkring sine Boliger.

яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.

29 Og de aade og bleve saare mætte; han tilførte dem det, som de havde faaet Lyst til.

Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.

30 De havde ikke styret deres Lyst, deres Mad var endnu i deres Mund:

Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,

31 Da opsteg Guds Vrede imod dem, og han ihjelslog nogle iblandt de kraftigste af dem; og han nedslog de unge Mænd i Israel.

як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.

32 Med alt det syndede de endnu og troede ikke paa hans underfulde Gerninger.

Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.

33 Derfor lod han deres Dage svinde hen i Forfængelighed og deres Aar i Forskrækkelse.

Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.

34 Naar han slog dem ihjel, da søgte de ham, og de vendte om og søgte Gud aarle.

Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.

35 Og de kom i Hu, at Gud var deres Klippe, og Gud, den Højeste, deres Genløser.

І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.

36 Men de talte slesk for ham med deres Mund og løj for ham med deres Tunger.

Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;

37 Men deres Hjerte var ikke fast med ham, og de bleve ikke bestandige i hans Pagt.

та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.

38 Dog, han er barmhjertig, han soner Misgerning og fordærver ikke; han vendte sin Vrede mangfoldige Gange bort fra dem og lod ej sin Harme helt bryde frem.

Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.

39 Og han kom i Hu, at de vare Kød, et Aandepust, som farer hen og ej kommer tilbage.

Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.

40 Hvor tit vare de genstridige imod ham i Ørken, bedrøvede ham i de øde Steder.

Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!

41 Og de fristede Gud paany og mestrede den Hellige i Israel.

Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.

42 De kom ikke hans Haand i Hu paa den Dag, da han udløste dem af Nød;

Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,

43 da han satte sine Tegn i Ægypten og sine Undere paa Zoans Mark;

коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.

44 da han forandrede deres Floder til Blod og deres Strømme, saa at de ikke kunde drikke af dem;

Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.

45 og han sendte alle Haande Utøj paa dem, som aad dem, og Frøer, som voldte dem Fordærvelse;

Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.

46 og han gav Kornormen deres Grøde og Græshoppen deres Arbejde;

Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.

47 han slog deres Vintræer med Hagelen og deres Morbærtræer med Isstykker;

Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.

48 og han overantvordede deres Dyr til Hagelen og deres Kvæg til Lynene;

Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.

49 han sendte sin grumme Vrede paa dem, Harme og Fortørnelse og Angest, en Sending af Ulykkesbud;

Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.

50 han banede Vej for sin Vrede, han sparede ikke deres Sjæl fra Døden, og han overantvordede deres Liv til Pesten;

Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.

51 og han slog alle førstefødte i Ægypten, Kraftens Førstegrøde i Kams Telte;

І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.

52 men sit Folk lod han drage ud som Faareflokken og førte dem i Ørken som Hjorden;

Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.

53 og han ledede dem tryggelig, at de ikke flygtede; men Havet skjulte deres Fjender.

Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.

54 Og han førte dem til sin Helligheds Landemærke, til dette Bjerg, som hans højre Haand havde forhvervet;

І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.

55 og han uddrev Hedningerne for deres Ansigt og lod disses Land tilfalde dem som Arvedel; og han lod Israels Stammer bo i deres Telte.

Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.

56 Men de fristede Gud, den Højeste, og vare genstridige imod ham og agtede ikke paa hans Vidnesbyrd.

Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.

57 Og de vendte sig bort og bleve troløse som deres Fædre, de sloge tilbage som en falsk Bue.

І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.

58 Og de opirrede ham ved deres Høje og gjorde ham nidkær ved deres udskaarne Billeder.

Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.

59 Der Gud det hørte, da blev han fortørnet, og han foragtede Israel saare.

Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.

60 Han forlod Boligen i Silo, det Paulun, som han havde sat til at bo udi iblandt Menneskene.

Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.

61 Og han gav sin Magt i Fangenskab og sin Herlighed i Fjendens Haand.

І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.

62 Og han overantvordede sit Folk til Sværd og fortørnedes paa sin Arv.

Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.

63 Ild fortærede deres unge Mandskab, og deres Jomfruer fik ingen Brudesang.

Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.

64 Deres Præster faldt for Sværdet, og deres Enker begræd dem ikke.

Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.

65 Da opvaagnede Herren som en sovende, som en Helt, der jubler af Vin.

Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.

66 Og han slog sine Fjender tilbage, han gjorde dem en evig Skam.

І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.

67 Og han forkastede Josefs Telt og udvalgte ikke Efraims Stamme;

Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.

68 men han udvalgte Judas Stamme, Zions Bjerg, som han elskede.

Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.

69 Og han byggede sin Helligdom lig Højderne, lig Jorden, hvilke han har grundfæstet evindelig.

Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.

70 Og han udvalgte David, sin Tjener, og tog ham fra Faarestierne;

І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,

71 fra Faarene, som gave Die, lod han ham komme at vogte Jakob sit Folk og Israel sin Arv.

привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.

72 Og han vogtede dem efter sit Hjertes Oprigtighed og ledede dem med forstandig Haand.

І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.