Salme 77

1 Til Sangmesteren; for Jeduthun; en Psalme af Asaf.

Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.

2 Min Røst er til Gud, og jeg vil raabe; min Røst er til Gud, og han vende sine Øren til mig!

У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.

3 Jeg søgte Herren paa min Nøds Dag; min Haand var om Natten udrakt og lod ikke af; min Sjæl vægrede sig ved at lade sig trøste.

Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)

4 Jeg vil komme Gud i Hu og jamre lydt; jeg vil tale, og min Aand maa forsmægte. (Sela)

Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.

5 Du holdt mine Øjne vaagne, jeg er bleven bekymret og taler ikke.

Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.

6 Jeg tænkte paa de fordums Dage, paa de længst henrundne Aar.

Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:

7 Jeg vil komme min Strengeleg i Hu om Natten; jeg vil tale i mit Hjerte, og min Aand skal granske.

Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?

8 Vil da Herren forkaste i al Evighed og ikke vedblive at være naadig mere?

Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?

9 Er hans Miskundhed ude evindelig? har hans Tilsagn faaet Ende fra Slægt til Slægt?

Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)

10 Har Gud glemt at være naadig? eller har han i Vrede tillukket sin Barmhjertighed? (Sela)

Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».

11 Da sagde jeg: Dette er min Lidelse; at forandre det staar i den Højestes højre Haand.

Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.

12 Jeg vil komme Herrens Gerninger i Hu; jeg vil komme dine underfulde Ting fra fordums Tid i Hu.

Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.

13 Og jeg vil grunde paa al din Gerning; og jeg vil tale om dine Idrætter.

Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?

14 O Gud! din Vej er i Hellighed; hvo er en Gud stor som Gud?

Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.

15 Du er den Gud, som gør underfulde Ting, du har kundgjort din Styrke iblandt Folkene.

Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)

16 Du genløste dit Folk ved din Arm, Jakobs og Josefs Børn. (Sela)

Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.

17 Vandene saa dig, Gud! Vandene saa dig, de bleve bange, ja, Afgrundene bævede.

Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.

18 De tykke Skyer udøste Vand, de øverste Skyer udgave Drøn, ja, dine Pile fore frem.

Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.

19 Din Tordens Drøn rullede, Lynet oplyste Jorderige; Jorden bævede og skælvede.

Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.

20 Din Vej var i Havet og dine Stier i de store Vande, og dine Fodspor bleve ikke kendte. Du førte dit Folk som Hjorden ved Mose og Arons Haand.

Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.