Salme 74
1 Gud! hvorfor har du forkastet os evindelig; din Vrede ryger imod din Græsgangs Hjord.
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Kom din Menighed i Hu, som du forhvervede i fordums Tid, som du genløste, til at være din Arvs Stamme, dette Zions Bjerg, som du bor paa.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Opløft dine Trin til de evigt ødelagte Steder; Fjenden har handlet ilde med alting i Helligdommen.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Dine Modstandere have brølet midt i din Forsamling, de have sat deres Tegn op til Tegn.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 Det ser ud, som naar een hæver Økserne højt imod Træets tætte Grene.
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 Og nu de Ting, som vare derudi af udskaaret Arbejde, dem have de sønderslaaet med Økser og Hamre.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 De have sat Ild paa din Helligdom, de have vanhelliget dit Navns Bolig, lige til Jorden.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 De have sagt i deres Hjerte: Lader os kue dem tilsammen; de have opbrændt alle Guds Forsamlingshuse i Landet.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Vi se ikke vore egne Tegn; der er ingen Profet ydermere og ingen hos os, som ved, hvor længe det skal vare.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 Gud! hvor længe skal Modstanderen forhaane, skal Fjenden foragte dit Navn evindelig?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Hvorfor drager du din Haand, din højre Haand tilbage? Tag den ud fra din Barm, ødelæg dem!
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Gud er dog min Konge fra fordums Tid, som skaber Frelse midt paa Jorden.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Du adskilte Havet med din Styrke, du sønderbrød Havuhyrernes Hoveder i Vandene.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Du knuste Leviathans Hoveder, du gav Folket i Ørken den til Spise.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Du lod Kilde og Bæk bryde frem, du udtørrede de altid rindende Floder.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Dagen hører dig til, Natten hører dig ogsaa til, du har beredt Lys og Sol.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Du har sat alle Jordens Grænser; Sommer og Vinter, dem har du beskikket.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Kom dette i Hu: Fjenden forhaanede Herren, og et Folk af Daarer foragtede dit Navn.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Giv ikke vilde Dyr din Turteldues Sjæl, glem ikke dine elendiges Liv evindelig!
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Se til Pagten; thi Jordens mørke Steder ere fulde af Volds Boliger.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Lad den ringe ikke vende beskæmmet tilbage, lad den elendige og fattige love dit Navn!
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Gud! gør dig rede, udfør din Sag; kom din Forhaanelse i Hu, som dig sker af Daaren den ganske Dag.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Glem ikke dine Fjenders Røst, dine Modstanderes Bulder, som stiger altid op.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
