Salme 73
1 Kun god er Gud imod Israel, imod de rene af Hjertet.
Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!
2 Men jeg — nær vare mine Fødder bøjede af Vejen; mine Skridt vare lige ved at glide ud.
А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,
3 Thi jeg blev nidkær over Daarerne; jeg maatte se, at det gik de ugudelige vel.
коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!
4 Thi der findes intet Baand for dem indtil deres Død, og deres Styrke er vel ved Magt.
Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.
5 De have ikke Møje som andre Folk, og de blive ikke plagede som andre Mennesker.
Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.
6 Derfor har Hovmod prydet dem som en Kæde, Vold skjuler dem som et Smykke.
Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.
7 Deres Øjne staa ud af Fedme; Hjertets Tanker faa Fremgang.
Вирячилися від жиру їхні очі – збулися [в них] розбещені задуми серця.
8 De haane og tale i Ondskab om at øve Vold; fra det høje tale de.
Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.
9 De sætte deres Mund i Himmelen, og deres Tunge farer frem paa Jorden.
На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.
10 Derfor vender deres Folk hid, og Vand i fulde Drag uddrikkes af dem.
Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду повною мірою.
11 Og de sige: Hvorledes skulde Gud vide det? og er der Kundskab hos den Højeste?
Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?
12 Se, disse ere de ugudelige; dog ere de rolige til evig Tid, de forøge deres Gods.
Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»
13 Kun forgæves har jeg renset mit Hjerte og toet mine Hænder i Uskyldighed.
Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?
14 Og dog blev jeg plaget den ganske Dag, og min Straf var der hver Morgen.
Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.
15 Dersom jeg havde sagt: Jeg vil føre saadan Tale; se, da havde jeg handlet troløst imod dine Børns Slægt.
Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.
16 Og jeg tænkte efter for at forstaa det; men det var en Kval i mine Øjne,
І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.
17 indtil jeg gik ind i Guds Helligdomme og gav Agt paa deres Endeligt.
Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.
18 Kun paa slibrige Steder sætter du dem; du lader dem falde til at ødelægges.
Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і [потім] штовхаєш їх до загибелі.
19 Hvorledes ere de i et Øjeblik gaaede til Grunde? de ere omkomne, de have faaet Ende ved Forskrækkelserne.
Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!
20 De ere ligesom en Drøm, naar een er opvaagnet; Herre! naar du opvaagner, vil du foragte deres Billede.
Як сновидіння [зникає] після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.
21 Da mit Hjerte var bittert, og det stak mig i mine Nyrer,
Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,
22 da var jeg ufornuftig og kunde ikke forstaa noget, jeg var som et Dyr for dig.
тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.
23 Men jeg vil stedse blive hos dig; du holder ved min højre Haand.
Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у [Своїй] руці.
24 Du leder mig efter dit Raad, og derefter optager du mig til Ære.
Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.
25 Hvem har jeg i Himlene? og lige med dig har jeg ikke Lyst til noget paa Jorden.
Хто є в мене на небі, [крім Тебе]? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!
26 Forsmægter mit Kød og mit Hjerte, saa er Gud mit Hjertes Klippe og min Del evindelig.
Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!
27 Thi se, de som holde sig langt borte fra dig, omkomme; du udrydder hver den, som ved Bolen viger af fra dig.
Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає [вдалині] від Тебе.
28 Men det er mig godt, at Gud er mig nær; jeg har sat mit Haab paa den Herre, Herre, at jeg kan fortælle alle dine Gerninger.
А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря Господа мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.
