Salme 69
1 Til Sangmesteren; til „Lillierne”; af David.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 Gud frels mig; thi Vandene ere komne indtil Sjælen.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 Jeg er sunken i Dybets Dynd, hvor man ej kan fæste Fod; jeg er kommen i Vandenes Dyb, og Strømmen overskyller mig.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 Jeg er bleven træt af det, jeg har raabt, min Strube er hæs; mine Øjne ere fortærede, idet jeg venter paa min Gud.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 Flere end Haar paa mit Hoved ere de, som hade mig uden Aarsag; mægtige ere de, som søge at udrydde mig, mine Fjender uden Skel; jeg maa gengive det, jeg ikke har røvet.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Gud! du ved min Daarlighed, og min Skyld er ikke dulgt for dig.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 Lad ikke dem, som bie efter dig, Herre, Herre Zebaoth! beskæmmes ved mig; lad ikke dem, som søge dig, Israels Gud, blive forhaanede ved mig.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 Thi jeg bærer Forhaanelse for din Skyld; Skændsel har skjult mit Ansigt.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 Jeg er bleven fremmed for mine Brødre og en Udlænding for min Moders Børn.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 Thi Nidkærhed for dit Hus har fortæret mig, og deres Forhaanelser, som dig forhaane, ere faldne paa mig.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 Og jeg græd min Sjæl ud under Faste; men det blev mig til Forhaanelser.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 Og jeg brugte Sæk til mit Klædebon, og jeg blev dem til et Ordsprog.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 De, som sidde i Porten, snakke om mig, og de, som drikke stærk Drik, synge Viser om mig.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Men jeg henflyr med min Bøn til dig, Herre! i Naadens Tid, o Gud! efter din megen Miskundhed: Bønhør mig for din Frelses Sandheds Skyld!
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Frels mig af Dyndet, at jeg ikke synker; lad mig frelses fra mine Avindsmænd og fra Vandenes Dyb!
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Lad Vandstrømmene ikke overskylle mig, ej heller Dybet sluge mig; lad og I ikke Hulen lukke sin Mund over mig!
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 Bønhør mig, Herre! thi din Miskundhed er god; vend dit Ansigt til mig efter din store Barmhjertighed!
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Og skjul ikke dit Ansigt for din Tjener; thi jeg er angest, skynd dig, bønhør mig!
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 Hold dig nær til min Sjæl, genløs den, udfri mig for mine Fjenders Skyld!
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 Du kender min Forhaanelse og min Skam og min Skændsel; alle mine Modstandere ere aabenbare for dig.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 Forhaanelse har brudt mit Hjerte, og jeg blev svag; og jeg ventede paa Medynk, men der var ingen, og paa Trøstere; men jeg fandt ikke nogen.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Og de gave mig Galde at æde og Eddike at drikke i min Tørst.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Deres Bord blive foran dem til en Strikke og til en Snare, naar de ere trygge.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Lad deres Øjne formørkes, at de ikke se, og lad deres Lænder altid rave!
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Udøs din Harme over dem, og lad din brændende Vrede gribe dem!
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 Deres Bolig vorde øde; ingen være, som bor i deres Telte.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Thi de forfølge den, som du har slaget, og de fortælle om deres Pine, som du har saaret.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Læg Skyld til deres Skyld, og lad dem ikke komme til din Retfærdighed!
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 Lad dem udslettes af de levendes Bog, og lad dem ikke opskrives med de retfærdige!
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 Dog, jeg er elendig og har Smerte; Gud! lad din Frelse ophøje mig.
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 Jeg vil love Guds Navn med Sang, og jeg vil storlig ære ham med Taksigelse.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 Og det skal bedre behage Herren end en ung Okse med Horn og Klove.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 De sagtmodige have set det, de skulle glæde sig; I, som søge Gud — og eders Hjerte leve op!
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Thi Herren hører de fattige og foragter ikke sin bundne.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 Himmel og Jord skulle love ham, Havet og alt det, som vrimler derudi!
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 Thi Gud skal frelse Zion og bygge Judas Stæder, og man skal bo der og eje det. Og hans Tjeneres Sæd skal arve det, og de, som elskede hans Navn, skulle bo derudi.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
