Salme 69
1 Til Sangmesteren; til „Lillierne‟; af David.
Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів. Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї!
2 Gud frels mig; thi Vandene ere komne indtil Sjælen.
Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене.
3 Jeg er sunken i Dybets Dynd, hvor man ej kan fæste Fod; jeg er kommen i Vandenes Dyb, og Strømmen overskyller mig.
Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися [від сліз], виглядаючи мого Бога.
4 Jeg er bleven træt af det, jeg har raabt, min Strube er hæs; mine Øjne ere fortærede, idet jeg venter paa min Gud.
Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути.
5 Flere end Haar paa mit Hoved ere de, som hade mig uden Aarsag; mægtige ere de, som søge at udrydde mig, mine Fjender uden Skel; jeg maa gengive det, jeg ikke har røvet.
Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе.
6 Gud! du ved min Daarlighed, og min Skyld er ikke dulgt for dig.
Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!
7 Lad ikke dem, som bie efter dig, Herre, Herre Zebaoth! beskæmmes ved mig; lad ikke dem, som søge dig, Israels Gud, blive forhaanede ved mig.
Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя.
8 Thi jeg bærer Forhaanelse for din Skyld; Skændsel har skjult mit Ansigt.
Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері;
9 Jeg er bleven fremmed for mine Brødre og en Udlænding for min Moders Børn.
бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.
10 Thi Nidkærhed for dit Hus har fortæret mig, og deres Forhaanelser, som dig forhaane, ere faldne paa mig.
Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося.
11 Og jeg græd min Sjæl ud under Faste; men det blev mig til Forhaanelser.
Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою [глузливою].
12 Og jeg brugte Sæk til mit Klædebon, og jeg blev dem til et Ordsprog.
Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.
13 De, som sidde i Porten, snakke om mig, og de, som drikke stærk Drik, synge Viser om mig.
А я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності [обіцяному] Тобою спасінню.
14 Men jeg henflyr med min Bøn til dig, Herre! i Naadens Tid, o Gud! efter din megen Miskundhed: Bønhør mig for din Frelses Sandheds Skyld!
Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин!
15 Frels mig af Dyndet, at jeg ikke synker; lad mig frelses fra mine Avindsmænd og fra Vandenes Dyb!
Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.
16 Lad Vandstrømmene ikke overskylle mig, ej heller Dybet sluge mig; lad og I ikke Hulen lukke sin Mund over mig!
Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.
17 Bønhør mig, Herre! thi din Miskundhed er god; vend dit Ansigt til mig efter din store Barmhjertighed!
Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені!
18 Og skjul ikke dit Ansigt for din Tjener; thi jeg er angest, skynd dig, bønhør mig!
Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх.
19 Hold dig nær til min Sjæl, genløs den, udfri mig for mine Fjenders Skyld!
Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої.
20 Du kender min Forhaanelse og min Skam og min Skændsel; alle mine Modstandere ere aabenbare for dig.
Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути [гніту], та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її.
21 Forhaanelse har brudt mit Hjerte, og jeg blev svag; og jeg ventede paa Medynk, men der var ingen, og paa Trøstere; men jeg fandt ikke nogen.
Але дали мені замість втішної їжі жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.
22 Og de gave mig Galde at æde og Eddike at drikke i min Tørst.
Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами.
23 Deres Bord blive foran dem til en Strikke og til en Snare, naar de ere trygge.
Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять.
24 Lad deres Øjne formørkes, at de ikke se, og lad deres Lænder altid rave!
Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них.
25 Udøs din Harme over dem, og lad din brændende Vrede gribe dem!
Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.
26 Deres Bolig vorde øde; ingen være, som bor i deres Telte.
Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають.
27 Thi de forfølge den, som du har slaget, og de fortælle om deres Pine, som du har saaret.
Додай же [і цей] гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.
28 Læg Skyld til deres Skyld, og lad dem ikke komme til din Retfærdighed!
Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками.
29 Lad dem udslettes af de levendes Bog, og lad dem ikke opskrives med de retfærdige!
Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!
30 Dog, jeg er elendig og har Smerte; Gud! lad din Frelse ophøje mig.
Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою.
31 Jeg vil love Guds Navn med Sang, og jeg vil storlig ære ham med Taksigelse.
Це буде приємніше Господеві, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.
32 Og det skal bedre behage Herren end en ung Okse med Horn og Klove.
Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!
33 De sagtmodige have set det, de skulle glæde sig; I, som søge Gud — og eders Hjerte leve op!
Бо прислухається до бідних Господь і в’язнів Своїх не цурається.
34 Thi Herren hører de fattige og foragter ikke sin bundne.
Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них,
35 Himmel og Jord skulle love ham, Havet og alt det, som vrimler derudi!
бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх,
36 Thi Gud skal frelse Zion og bygge Judas Stæder, og man skal bo der og eje det. Og hans Tjeneres Sæd skal arve det, og de, som elskede hans Navn, skulle bo derudi.
нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.
