Salme 49
1 Til Sangmesteren; af Koras Børn; en Psalme. Hører dette, alle Folkeslag! vender eders Øren hid, alle Verdens Indbyggere!
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 baade ringe og høje, rige og fattige til Hobe!
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 Min Mund udtaler Visdom og mit Hjertes Betænkning Forstand.
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 Jeg vil bøje mit Øre til Ordsprog; jeg vil udlægge min mørke Tale til Harpe.
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 Hvorfor skulde jeg frygte i de onde Dage, naar mine Efterstræberes Ondskab omgiver mig,
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 de, som forlade sig paa deres Gods og rose sig af deres store Rigdom?
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 Ingen Mand kan dog udløse en Broder, han kan ikke give Gud Løsepenge for ham.
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 Thi deres Sjæls Genløsning vil koste meget og maa i Evighed opgives,
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 saa at han skulde kunne leve hen bestandig uden at se Graven.
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 Thi den vil han faa at se; de vise dø, Daaren og den ufornuftige omkomme tilsammen, og de efterlade deres Gods til andre.
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 Deres inderste Tanker ere, at deres Huse skulle staa evindelig, deres Boliger fra Slægt til Slægt, de kalde deres Jorder op efter deres Navn.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 Dog har et Menneske, som er i Værdighed, ikke Bestand; han bliver lig Dyrene, som udryddes.
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 Saa gaar det dem, som ere fulde af Selvtillid; dog love deres Efterkommere det med deres Mund. (Sela)
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 De lægge sig i Dødsriget som Faar, Døden skal fortære dem og de oprigtige skulle regere over dem, naar Morgenen oprinder; og Dødsriget skal afslide deres Skikkelse, saa at den ingen Bolig har mere. (Sheol h7585)
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
16 Frygt ikke, naar en Mand bliver rig, naar hans Hus's Herlighed bliver stor;
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 thi han skal slet intet tage med sig, naar han dør, hans Herlighed skal ikke fare ned efter ham.
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 Skønt han velsigner sin Sjæl, medens han lever, og man priser ham, fordi han gør sig til gode:
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 Saa skal han dog komme til sine Fædres Slægt; i Evighed se de ikke Lyset.
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 Et Menneske, som er i Værdighed og ikke har Forstand, han bliver lig Dyrene, som udryddes.
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
