Salme 49
1 Til Sangmesteren; af Koras Børn; en Psalme. Hører dette, alle Folkeslag! vender eders Øren hid, alle Verdens Indbyggere!
Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом. Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,
2 baade ringe og høje, rige og fattige til Hobe!
сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.
3 Min Mund udtaler Visdom og mit Hjertes Betænkning Forstand.
Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – [глибоке] розуміння.
4 Jeg vil bøje mit Øre til Ordsprog; jeg vil udlægge min mørke Tale til Harpe.
Схилю своє вухо до притчі, відкрию під [звуки] арфи мою загадку:
5 Hvorfor skulde jeg frygte i de onde Dage, naar mine Efterstræberes Ondskab omgiver mig,
Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –
6 de, som forlade sig paa deres Gods og rose sig af deres store Rigdom?
тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?
7 Ingen Mand kan dog udløse en Broder, han kan ikke give Gud Løsepenge for ham.
Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові [належного] викупу за нього.
8 Thi deres Sjæls Genløsning vil koste meget og maa i Evighed opgives,
Бо занадто дорогим [був би] викуп за його душу, тому повік не досягти того,
9 saa at han skulde kunne leve hen bestandig uden at se Graven.
щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті.
10 Thi den vil han faa at se; de vise dø, Daaren og den ufornuftige omkomme tilsammen, og de efterlade deres Gods til andre.
Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.
11 Deres inderste Tanker ere, at deres Huse skulle staa evindelig, deres Boliger fra Slægt til Slægt, de kalde deres Jorder op efter deres Navn.
Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!
12 Dog har et Menneske, som er i Værdighed, ikke Bestand; han bliver lig Dyrene, som udryddes.
Але ж людина не [завжди] перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.
13 Saa gaar det dem, som ere fulde af Selvtillid; dog love deres Efterkommere det med deres Mund. (Sela)
Так, [життєві] дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.
14 De lægge sig i Dødsriget som Faar, Døden skal fortære dem og de oprigtige skulle regere over dem, naar Morgenen oprinder; og Dødsriget skal afslide deres Skikkelse, saa at den ingen Bolig har mere. (Sheol h7585)
Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло для них. (Sheol h7585)
Але Бог викупить душу мою з-під [влади] царства мертвих, коли прийме мене [до Себе]. (Села) (Sheol h7585)
16 Frygt ikke, naar en Mand bliver rig, naar hans Hus's Herlighed bliver stor;
Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.
17 thi han skal slet intet tage med sig, naar han dør, hans Herlighed skal ikke fare ned efter ham.
Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним [до царства мертвих].
18 Skønt han velsigner sin Sjæl, medens han lever, og man priser ham, fordi han gør sig til gode:
Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –
19 Saa skal han dog komme til sine Fædres Slægt; i Evighed se de ikke Lyset.
однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.
20 Et Menneske, som er i Værdighed og ikke har Forstand, han bliver lig Dyrene, som udryddes.
Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.
