Salme 44
1 Til Sangmesteren; af Koras Børn; en Undervisning.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Gud! vi have hørt det med vore Øren, vore Fædre have fortalt os det, den Gerning du gjorde i deres Dage, i fordums Dage.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 Du fordrev Hedningerne ved din Haand, men dem plantede du; du handlede ilde med Folkene, men dem udbredte du.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Thi ikke ved deres Sværd indtoge de Landet, og deres Arm hjalp dem ikke, men din højre Haand og din Arm og dit Ansigts Lys, fordi du havde Behagelighed til dem.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 Gud! du, ja, du er min Konge; befal Jakobs Frelse at komme!
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 Ved dig ville vi nedstøde vore Fjender; i dit Navn ville vi nedtræde dem, som staa op imod os.
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 Thi jeg forlader mig ikke paa min Bue, og mit Sværd kan ikke frelse mig.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 Men du har frelst os fra vore Fjender, og du har beskæmmet dem, som os hadede.
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 Vi prise Gud den ganske Dag, og vi takke dit Navn evindelig. (Sela)
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Alligevel har du forkastet os og ladet os beskæmmes og vil ikke drage ud med vore Hære.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Du lader os vige tilbage for Modstanderen, og de, som os hade, have gjort sig Bytte.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 Du giver os hen som Faar til at fortæres og har spredt os iblandt Hedningerne.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Du sælger dit Folk, og det for intet, og du fik ingen stor Pris for dem.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Du gør os til Skændsel for vore Naboer, til Spot og Haan for dem, som ere trindt omkring os.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 Du gør os til et Ordsprog iblandt Hedningerne, saa man ryster Hovedet over os iblandt Folkene.
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 Min Forsmædelse er den ganske Dag for mig, og Bluelse har bedækket mit Ansigt
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 for hans Røsts Skyld, som bespotter og forhaaner, for Fjendens og den hævngerriges Skyld.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Alt dette er kommet over os, dog have vi ikke glemt dig, og vi have ikke handlet falskelig imod din Pagt.
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 Vort Hjerte vendte sig ikke bort, og vor Gang bøjede ikke af fra din Vej,
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 saa at du skulde knuse os i Dragers Bo og skjule os med Dødens Skygge.
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 Dersom vi havde glemt vor Guds Navn og udbredt vore Hænder til en fremmed Gud,
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 skulde Gud da ikke udfinde det? efterdi han kender Hjertets skjulte Tanker.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Men vi blive ihjelslagne for din Skyld den ganske Dag, vi ere regnede som Slagtefaar.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Vaagn op, hvorfor vil du sove, Herre? Vaagn op, forkast os ikke evindelig!
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 Hvorfor vil du skjule dit Ansigt, glemme vor Elendighed og vor Trængsel?
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Thi vor Sjæl er nedbøjet i Støvet, vor Krop hænger ved Jorden. Rejs dig til vor Hjælp og forløs os for din Miskundheds Skyld!
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
