Salme 38
1 En Psalme af David; til Ihukommelse.
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Herre! straf mig ikke i din Vrede og tugt mig ikke i din Harme.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Thi dine Pile ere dybt nedtrykte i mig, og din Haand har lagt sig paa mig.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Der er intet sundt paa mit Kød for din Vredes Skyld; der er ingen Fred i mine Ben for min Synds Skyld.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Thi mine Misgerninger ere gaaede mig over Hovedet; de ere blevne mig for svare som en svar Byrde.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Mine Saar lugte ilde, de ere raadne for min Daarskabs Skyld.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Jeg gaar kroget, jeg er saare nedbøjet; jeg gaar hver Dag i Sørgeklæder.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Thi mine Lænder ere fulde af Skorpe, og der er intet sundt paa mit Kød.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Jeg er bleven dødkold og saare sønderknust; jeg hyler ud af mit Hjertes Uro.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Herre! al min Begæring er for dig, og mit Suk er ikke skjult for dig.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Mit Hjerte slaar heftigt, min Kraft har forladt mig, og mine Øjnes Lys, endog det er svundet for mig.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Mine Venner og mine Frænder holde sig i Afstand fra min Plage, og mine nærmeste staa langt borte.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Og de, som søge efter mit Liv, satte Snarer, og de, som søge min Ulykke, førte Fordærvelsens Tale og grunde den ganske Dag paa alle Haande Svig.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Men jeg er som en døv, der ikke hører, og som en stum, der ikke oplader sin Mund.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Jeg er som en Mand, der ikke hører, og som intet Gensvar har i sin Mund.
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Thi jeg bier paa dig, Herre; du, Herre min Gud! vil bønhøre.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Thi jeg sagde: De skulle ikke glæde sig over mig; da min Fod snublede, gjorde de sig store imod mig.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Thi jeg er nær ved at halte, og min Pine er stadig for mig.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Thi jeg maa bekende min Misgerning, jeg sørger over min Synd.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Men mine Fjender leve og ere mægtige, og der er mange, som hade mig uden Skel.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Og de, som betale ondt for godt, de staa mig imod, fordi jeg efterjager det gode.
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Forlad mig ikke, Herre! min Gud, vær ikke langt fra mig! Skynd dig at hjælpe mig, Herre, min Frelse!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
