Salme 25
1 En Psalme af David. Til dig, Herre! opløfter jeg min Sjæl.
Давидів.
2 Jeg forlader mig paa dig, min Gud! lad mig ikke beskæmmes, at mine Fjender ikke skulle fryde sig over mig.
Боже мій, я на Тебе наді́юсь, — нехай же я не засоро́млюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене!
3 Ja, ingen, som bier efter dig, skal beskæmmes; beskæmmes skulle de, som handle troløst uden Aarsag.
Не будуть також посоро́млені всі, хто на Тебе наді́ється, та нехай посоромляться ті, хто на Те́бе встає надаре́мно!
4 Herre! lad mig kende dine Veje, lær mig dine Stier.
Доро́ги Твої дай пізнати мені, Го́споди, стежка́ми Своїми мене попрова́дь,
5 Gør, at jeg gaar frem i din Sandhed, og lær mig den; thi du er min Frelses Gud, jeg bier efter dig den ganske Dag.
провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасі́ння мого́, кожен день я на Тебе наді́юсь!
6 Herre! kom din Barmhjertighed og din Miskundhed i Hu; thi de have været fra Evighed.
Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони!
7 Kom ikke mine Ungdoms Synder eller mine Overtrædelser i Hu; men kom du mig i Hu efter din Miskundhed for din Godheds Skyld, Herre!
Гріхи молоде́чого віку мого́ та провини мої не прига́дуй, — пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою!
8 Herren er god og oprigtig, derfor underviser han Syndere om Vejen.
Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі, —
9 Han skal gøre, at de ydmygede komme til Ret, og han skal lære de ydmygede sin Vej.
Він прова́дить покірних у правді, і лагі́дних навчає дороги Своєї!
10 Alle Herrens Stier ere Miskundhed og Sandhed for dem, som bevare hans Pagt og hans Vidnesbyrd.
Всі Господні стежки́ — милосе́рдя та правда для тих, хто Його́ заповіта й свідоцтва доде́ржує.
11 For dit Navns Skyld, Herre, forlad mig dog min Misgerning; thi den er stor.
Ради Йме́ння Свого, о Господи, прости мені про́гріх, великий бо він!
12 Hvo er den Mand, som frygter Herren? han skal undervise ham om den Vej, som han skal udvælge.
Хто то́й чоловік, що боїться він Господа? — Він наставить його на доро́гу, котру має ви́брати:
13 Hans Sjæl skal bo i Lyksalighed, og hans Sæd skal arve Landet.
душа його жи́тиме в щасті, і насіння його вспадку́е землю!
14 Herrens Omgang er med dem, som frygte ham, og hans Pagt er med dem, til at lade dem kende den.
При́язнь Господня до тих, хто боїться Його́, і Сві́й заповіт Він звісти́ть їм.
15 Mine Øjne ere stedse til Herren; thi han skal drage mine Fødder ud af Garnet.
Мої очі постійно до Господа, бо Він з па́стки витягує но́ги мої.
16 Vend dit Ansigt til mig og vær mig naadig; thi jeg er enlig og elendig.
Оберни́ся до мене й помилуй мене, — я ж бо самі́тний та бідний!
17 Mit Hjertes Ængstelser have vidt udbredt sig; før mig ud af mine Trængsler!
Муки серця мого поширились, — ви́зволь мене з моїх у́тисків!
18 Se hen til min Elendighed og min Møje, og forlad mig alle mine Synder!
Подивися на горе моє та на му́ку мою, — і прости всі гріхи́ мої!
19 Se hen til mine Fjender, thi de ere mange; og de hade mig med uretfærdigt Had.
Подивись на моїх ворогів, — як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненави́дять мене!
20 Bevar min Sjæl og red mig, at jeg ikke beskæmmes, thi jeg tror paa dig.
Пильнуй же моєї душі та мене хорони́, — щоб не бути мені засоро́мленим, бо наді́юсь на Тебе!
21 Lad Retsindighed og Oprigtighed bevare mig; thi jeg bier efter dig.
Невинність та правда нехай оточа́ють мене, бо наді́юсь на Тебе!
22 Forløs, o Gud, Israel af al dets Nød!
Визволи, Боже, Ізраїля від усіх його у́тисків!
