Salme 22
1 Til Sangmesteren; til „Morgenrødens Hind‟; en Psalme af David.
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Min Gud, min Gud! hvorfor har du forladt mig, du er fjern fra min Frelse, fra mit Klageskrig.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Min Gud! jeg raaber om Dagen, og du svarer ikke; og om Natten, og jeg kan ikke være stille.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 Men du er hellig, du, som bor iblandt Israels Lovsange!
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Vore Fædre forlode sig paa dig; de forlode sig paa dig, og du friede dem.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 Til dig raabte de og frelstes; de forlode sig paa dig, og bleve ikke beskæmmede.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Men jeg er en Orm og ikke en Mand, Menneskens Spot og Folks Foragt.
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 Alle de, som se mig, spotte mig; de vrænge Mund, de ryste med Hovedet:
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 „Vælt det paa Herren, han befri ham; han redde ham, efterdi han har Lyst til ham‟!
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 Du er dog den, som drog mig af Moders Liv, du lod mig hvile trygt ved min Moders Bryster.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Paa dig er jeg kastet fra Moders Liv af; du er min Gud fra min Moders Skød.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Vær ikke langt fra mig, thi Angest er nær; thi der er ingen Hjælper.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Mange Øksne have omgivet mig; Basans Tyre have omringet mig.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 De oplode deres Gab imod mig som en Løve, der river og brøler.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Jeg er udøst som Vand, og alle mine Ben adskille sig; mit Hjerte er som Voks, det smelter midt i mit Liv.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Min Kraft er tørret som et Potteskaar, min Tunge hænger ved mine Gummer, og du lægger mig ned i Dødens Støv.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Thi Hunde have omgivet mig; de ondes Hob har omringet mig; de have gennemboret mine Hænder og mine Fødder.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Jeg kan tælle alle mine Ben; de se til, de se paa mig.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 De dele mine Klæder imellem sig og kaste Lod om mit Klædebon.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Men du, Herre, vær ikke langt borte! min Styrke, skynd dig at hjælpe mig!
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Red min Sjæl fra Sværdet, min eneste fra Hundes Vold!
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Frels mig fra Løvens Gab og fra Enhjørningens Horn! Du har bønhørt mig.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Jeg vil forkynde dit Navn for mine Brødre, midt i Forsamlingen vil jeg love dig.
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 I, som frygte Herren, lover ham! al Jakobs Sæd, ærer ham! og bæver for ham, al Israels Sæd!
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Thi han har ikke foragtet og ej havt Vederstyggelighed for den elendiges Elendighed og ikke skjult sit Ansigt for ham; men der han raabte til ham, hørte han det.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Fra dig begynder min Lovsang i en stor Forsamling; jeg vil betale mine Løfter i Paasyn af dem, som frygte ham.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 De sagtmodige skulle æde og mættes, Herren skal prises af dem, som søge ham; eders Hjerter leve altid!
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Alle Verdens Ender skulle komme det i Hu og omvende sig til Herren; og alle Hedningernes Slægter skulle tilbede for dit Ansigt.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Thi Riget hører Herren til, og han hersker over Hedningerne.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Alle mægtige paa Jorden skulle æde og tilbede; for ham skulle alle de bøje sig, som sank i Muld, og den, som ikke kunde holde sin Sjæl i Live.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 Efterkommerne skulle tjene ham; der skal fortælles om Herren til Efterslægten. De skulle komme og forkynde hans Retfærdighed for det Folk, som bliver født; thi han har gjort det.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
