Salme 22
1 Til Sangmesteren; til „Morgenrødens Hind‟; en Psalme af David.
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 Min Gud, min Gud! hvorfor har du forladt mig, du er fjern fra min Frelse, fra mit Klageskrig.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 Min Gud! jeg raaber om Dagen, og du svarer ikke; og om Natten, og jeg kan ikke være stille.
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 Men du er hellig, du, som bor iblandt Israels Lovsange!
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 Vore Fædre forlode sig paa dig; de forlode sig paa dig, og du friede dem.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 Til dig raabte de og frelstes; de forlode sig paa dig, og bleve ikke beskæmmede.
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 Men jeg er en Orm og ikke en Mand, Menneskens Spot og Folks Foragt.
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 Alle de, som se mig, spotte mig; de vrænge Mund, de ryste med Hovedet:
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 „Vælt det paa Herren, han befri ham; han redde ham, efterdi han har Lyst til ham‟!
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 Du er dog den, som drog mig af Moders Liv, du lod mig hvile trygt ved min Moders Bryster.
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 Paa dig er jeg kastet fra Moders Liv af; du er min Gud fra min Moders Skød.
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Vær ikke langt fra mig, thi Angest er nær; thi der er ingen Hjælper.
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 Mange Øksne have omgivet mig; Basans Tyre have omringet mig.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 De oplode deres Gab imod mig som en Løve, der river og brøler.
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 Jeg er udøst som Vand, og alle mine Ben adskille sig; mit Hjerte er som Voks, det smelter midt i mit Liv.
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 Min Kraft er tørret som et Potteskaar, min Tunge hænger ved mine Gummer, og du lægger mig ned i Dødens Støv.
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 Thi Hunde have omgivet mig; de ondes Hob har omringet mig; de have gennemboret mine Hænder og mine Fødder.
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 Jeg kan tælle alle mine Ben; de se til, de se paa mig.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 De dele mine Klæder imellem sig og kaste Lod om mit Klædebon.
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 Men du, Herre, vær ikke langt borte! min Styrke, skynd dig at hjælpe mig!
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Red min Sjæl fra Sværdet, min eneste fra Hundes Vold!
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 Frels mig fra Løvens Gab og fra Enhjørningens Horn! Du har bønhørt mig.
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 Jeg vil forkynde dit Navn for mine Brødre, midt i Forsamlingen vil jeg love dig.
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 I, som frygte Herren, lover ham! al Jakobs Sæd, ærer ham! og bæver for ham, al Israels Sæd!
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 Thi han har ikke foragtet og ej havt Vederstyggelighed for den elendiges Elendighed og ikke skjult sit Ansigt for ham; men der han raabte til ham, hørte han det.
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 Fra dig begynder min Lovsang i en stor Forsamling; jeg vil betale mine Løfter i Paasyn af dem, som frygte ham.
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 De sagtmodige skulle æde og mættes, Herren skal prises af dem, som søge ham; eders Hjerter leve altid!
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 Alle Verdens Ender skulle komme det i Hu og omvende sig til Herren; og alle Hedningernes Slægter skulle tilbede for dit Ansigt.
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 Thi Riget hører Herren til, og han hersker over Hedningerne.
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 Alle mægtige paa Jorden skulle æde og tilbede; for ham skulle alle de bøje sig, som sank i Muld, og den, som ikke kunde holde sin Sjæl i Live.
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 Efterkommerne skulle tjene ham; der skal fortælles om Herren til Efterslægten. De skulle komme og forkynde hans Retfærdighed for det Folk, som bliver født; thi han har gjort det.
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
