Salme 18
1 Til Sangmesteren; af David, Herrens Tjener, som talte Ordene af denne Sang for Herren paa den Dag, Herren havde friet ham fra alle hans Fjenders Haand og fra Sauls Haand.
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Og han sagde: Herre! jeg har dig hjertelig kær, min Styrke!
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 Herren er min Klippe, min Befæstning og min Frelser; min Gud er min Klippe, paa hvem jeg forlader mig, mit Skjold og mit Frelsens Horn, min faste Borg.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Jeg vil paakalde Herren, som bør loves, saa bliver jeg frelst fra mine Fjender.
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 Helvedes Reb omgave mig; Dødens Snarer kom over mig. (questioned)
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 Da jeg var i Angest, raabte jeg til Herren, ja, jeg raabte til min Gud; han hørte min Røst fra sit Tempel, og mit Raab til ham kom for hans Øren.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Og Jorden bævede og rystede, og Bjergenes Grundvolde skælvede; og de bævede, thi han var vred.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 Der opgik Røg af hans Næse, og Ild af hans Mund fortærede; Gløder gnistrede ud af den.
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 Og han bøjede Himmelen og for ned, og der var Mørkhed under hans Fødder.
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 Og han for paa Keruben og drog frem, og han fløj paa Vejrets Vinger.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 Han satte Mørkhed til sit Skjul, til sit Paulun trindt omkring sig, mørke Vande og tykke Skyer.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 Fra Glansen foran ham fore hans Skyer frem, Hagel og Gløder.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 Og Herren tordnede i Himmelen, og den Højeste udgav sin Røst; der var Hagel og Gløder.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 Og han udskød sine Pile og adspredte dem, og han lod det lyne stærkt og forfærdede dem.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Da saas Vandenes Leje, og Jordens Grundvolde blottedes ved din Trusel, Herre! ved din Næses Aandes Vejr.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 Han udrakte sin Haand fra det høje, han hentede mig, han drog mig op af de store Vande.
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 Han friede mig fra min stærke Fjende og fra mine Avindsmænd; thi de vare mig for stærke.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 De overfaldt mig i min Modgangs Tid; men Herren var min Understøttelse.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 Og han førte mig ud i det frie; han frelste mig, thi han havde Lyst til mig.
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 Herren vederlagde mig efter min Retfærdighed; han betalte mig efter mine Hænders Renhed.
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 Thi jeg har bevaret Herrens Veje, og jeg er ikke funden skyldig for min Gud.
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 Thi alle hans Domme ere for mig, og fra hans Skikke viger jeg ikke.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 Men jeg var oprigtig for ham og vogtede mig for min Synd.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 Og Herren betalte mig efter min Retfærdighed, efter mine Hænders Renhed for hans Øjne.
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 Imod den fromme beviser du dig from; imod den oprigtige Mand viser du dig oprigtig;
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 imod den rene viser du dig ren, og imod den forvendte viser du dig forvendt.
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 Thi du frelser det elendige Folk, og du fornedrer de høje Øjne.
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 Thi du bringer min Lampe til at lyse; Herren min Gud opklarer mit Mørke.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 Thi ved dig stormer jeg imod en Trop, og ved min Gud springer jeg over en Mur.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 Guds Vej er fuldkommen; Herrens Tale er lutret, han er alle dem et Skjold, som tro paa ham.
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 Thi hvo er en Gud uden Herren? og hvo er en Klippe uden vor Gud?
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 Den Gud, som omgjorder mig med Kraft og gør min Vej fuldkommen,
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 han gør mine Fødder som Hindernes og lader mig staa fast paa mine Høje.
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 Han vænner mine Hænder til Striden, og mine Arme spænde Kobberbuen.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Og du giver mig din Frelses Skjold, og din højre Haand understøtter mig, og din Nedladelse gør mig stor.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 Du gør Rummet vidt under mig for mine Skridt, og mine Ankler vakle ikke.
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 Jeg forfølger mine Fjender og naar dem og vender ikke tilbage, før jeg har udryddet dem.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 Jeg knuser dem, at de ikke kunne staa op; de faldt under mine Fødder.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 Og du har omgjordet mig med Kraft til Striden; du bøjede mine Modstandere under mig.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 Og du har drevet mig mine Fjender paa Flugt; mine Hadere udryddede jeg.
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 De raabte, men der var ingen Frelser; til Herren, men han svarede dem ikke.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Og jeg støder dem smaa som Støv for Vejret, som Dynd paa Gader fejer jeg dem bort.
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 Du udfriede mig fra Folkenes Kiv, du satte mig til Hedningernes Hoved, et Folk, som jeg ikke kendte, de tjene mig.
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 Da deres Øren hørte om mig, adløde de mig, den fremmedes Børn smigrede for mig.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Den fremmedes Børn henvisne; de komme skælvende frem af deres Borge.
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 Herren lever, højlovet er min Klippe og højt ophøjet min Frelses Gud,
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 den Gud, som giver mig Hævn, og tvinger Folkene under mig.
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 Du er den, som udfrier mig fra mine Fjender, du sætter mig i Sikkerhed for mine Modstandere, du redder mig fra Voldsmanden.
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 Derfor vil jeg bekende dig, Herre! iblandt Hedningerne og lovsynge dit Navn. Stor Frelse beviser han sin Konge og gør Miskundhed imod sin Salvede, imod, David og imod hans Sæd evindelig.
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
