Salme 147
1 Lover Herren! thi det er godt at synge vor Gud Psalmer; thi det er lifligt, Lovsang sømmer sig.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Herren bygger Jerusalem, han samler de fordrevne af Israel.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Han helbreder dem, som have et sønderbrudt Hjerte, og forbinder deres Saar.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Han sætter Tal paa Stjernerne, han nævner dem alle sammen ved Navn.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Stor er vor Herre og vældig i Kraft, der er intet Maal paa hans Forstand.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Herren oprejser de sagtmodige; de ugudelige fornedrer han til Jorden.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Svarer Herren med Taksigelse, synger vor Gud Psalmer til Harpe;
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 ham, som bedækker Himmelen med Skyer, ham, som beskikker Regn paa Jorden, ham, som lader Græs gro paa Bjergene;
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 ham, som giver Føde til Kvæget, til Ravnens Unger, som skrige.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Hans Lyst er ikke Hestens Styrke; han har ikke Behag i Mandens raske Ben.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Behag har Herren til dem, som ham frygte, som haabe paa hans Miskundhed.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 O, Jerusalem! pris Herren; o, Zion! lov din Gud.
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Thi han har gjort dine Portes Stænger stærke, han har velsignet dine Børn i din Midte.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Han beskikker Fred i dine Landemærker, han mætter dig med den bedste Hvede.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Han sender sit Ord til Jorden, hans Beføling løber saare hastelig.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Han lader Sne lægge sig som Uld, han udstrør Rimfrost som Aske.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Han udkaster sin Is som Billinger; hvo kan staa for hans Kulde?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Han sender sit Ord og smelter den; han lader sit Vejr blæse, saa flyde Vandene hen.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Han kundgør Jakob sine Ord, Israel sine Skikke og sine Love.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Saaledes har han ikke gjort ved noget andet Folk, og Lovene dem kende de ikke. Halleluja!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
